Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Ткачука О.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року,

У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 23 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_4, остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн на умовах, визначених договором, строком до 22 квітня 2011 року. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки від 23 квітня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_5

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 10 лютого 2011 року склала 50 032,61 грн та добровільно сплачена не була.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідачів виниклу заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 50 032,61 грн. Вирішено питання розподілу удових витрат.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року рішення суд першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 50 032,61 грн заборгованості скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення по відмову в задоволенні вимог.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Заположеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Унаслідок порушення боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати з позичальника та поручителя стягнення заборгованості за кредитним договором, надіславши їм 12 лютого 2010 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Оскільки з позовом до суду кредитор звернувся лише 23 лютого 2011 року, а письмові вимоги про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором були направлені 12 лютого 2010 року, апеляцінйий суд прийшов правильного висновку, що у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" відхилити, рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року залишити без змін.