розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання окремих умов договору іпотеки недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 4 серпня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 7 червня 2003 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області від 24 травня 2007 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на збудовану ними спільно нежитлову будівлю (магазин), що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 106,2 кв. м. 11 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") було укладено іпотечний договір, згідно з яким вказана нежитлова будівля (магазин), передається в іпотеку в якості забезпечення виконання основного зобов'язання. Згідно з додатковою угодою від 5 травня 2009 року до договору про надання невідновлюваної кредитної лінії від 11 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ "Укрсоцбанк", починаючи з 10 травня 2011 року щомісячний платіж в рахунок погашення кредиту складав 591 долар США замість раніше погоджених та зафіксованих в договорі іпотеки 491,23 долари США.

5 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено додатковий правочин про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 11 жовтня 2007 року.

Зазначала, що додатковим договором від 5 травня 2009 року було внесено зміни до іпотечного договору від 11 жовтня 2007 року та значно збільшено розмір основного зобов'язання, що забезпечується предметом іпотеки, а саме: розмір щомісячного платежу збільшено з 491, 23 долари США до 591 доларів США, а процентну ставку за користування кредитом з 13,5% і до 15% річних. Даний додатковий договір від 5 травня 2009 року до іпотечного договору було укладено ОСОБА_5 без отримання згоди позивача, як співвласника предмету іпотеки. Про існування оскаржуваного додаткового договору вона дізналась лише в березні 2015 року, коли ознайомилась з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду в справі та доданим до неї позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи наведене просила визнати умови пунктів 1.4.1. та 1.4.2 іпотечного договору від 11 жовтня 2007 року, викладені в редакції згідно з додатковим договором від 5 травня 2009 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 11 жовтня 2007 року недійсними.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 8 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано умови пунктів 1.4.1. та 1.4.2 іпотечного договору від 11жовтня 2007 року, викладені в редакції додаткового правочину від 5 травня 2009 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 11жовтня 2007 року недійсними.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 4 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд правильно застосував положення ст. ст. 369, 572, 575, 578 ЦК України, на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку відповідно до ст. 212 ЦПК України, встановив фактичні обставини справи та вірно виходив із відсутності правових підстав для визнання

Апеляційним судом установлено, що позивачем надавалась нотаріально посвідчена згода на укладення ОСОБА_5 11 жовтня 2007 року договору іпотеки та вона була обізнана про укладення додаткового правочину до договору іпотеки, що підтверджується укладеним нею договором поруки від 5 травня 2009 року, згідно із умовами якого вона погодила збільшення відсоткової ставки до 15 % річних.

Доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.