розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про визнання права власності за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2017 року,

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 5 травня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення № 1, 2, 4, 5, загальною площею 148 кв. м, які знаходяться по АДРЕСА_1

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року роз'яснено рішення суду та зазначено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 5 травня 2011 року нежитлові приміщення № 1, 2, 4, 5 у цілому складають окрему нежитлову будівлю літ. С-1, яка розташована по АДРЕСА_1 та визнавши за ОСОБА_4 право власності, суд тим самим визнав за ним право власності в цілому на нежитлову будівлю літ. Г-1 (нині - літ С-1), загальною площею 148 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з цих же нежитлових приміщень № 1, 2, 4, 5.

Не погоджуючись із указаною ухвалою районного суду, Харківська міська рада звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року за заявою ОСОБА_4 про роз'яснення рішення суду по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про визнання права власності.

У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ч. 3 ст. 297 ЦПК України, правильно виходив з того, що орган місцевого самоврядування пропустив річний строк, який є преклюзивним, на оскарження судового рішення районного суду, оскільки звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у грудні 2016 року, тоді як оскаржувана ухвала районного суду була постановлена у червні 2013 року, тобто з пропуском строку, визначеного нормами ЦПК України (1618-15) .

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ