розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник ТетяниОлексіївни, третя особа - орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визнання частково недійсним договору дарування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона разом з іншими особами є співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1. ОСОБА_5 належить 7/100 ідеальних частин, ОСОБА_8 є власником 11/100 ідеальних частин, ОСОБА_9 належить 25/100 ідеальних частин, ОСОБА_10 - 25/100 ідеальних частин, ОСОБА_4 - 32/100 ідеальних частин. Згідно умов договору дарування частини житлового будинку від 12 вересня 2014 року ОСОБА_5 отримала в дар від ОСОБА_6 наступні приміщення в будинку літ "А": тамбур 2-1, жилу кімнату 2-2 площею 11,8 кв. м, жилу кімнату 2-3 площею 14,1 кв. м, а всього 7/100 його частини. Зазначала, що станом на 12 вересня 2014 року частки співвласників будинку не були виділені в натурі, а відтак ОСОБА_6 не являвся власником зазначених приміщень, у зв'язку із чим не мав права на відчуження конкретних приміщень.

Ураховуючи наведене, просила визнати частково недійсним договір дарування 7/100 ідеальних частин будинку АДРЕСА_1 укладений 12 вересня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., в частині відчуження в будинку літ. "А" приміщень: тамбура 2-1, жилої кімнати 2-2 площею 11,8 кв. м, жилої кімнати 2-3 площею 14,1 кв. м.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 5 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано частково недійсним договір дарування 7/100 частин будинку, розташованого по АДРЕСА_1, укладений 12 вересня 2014 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., в частині відчуження в будинку літ. "А" приміщень: тамбура 2-1, жилої кімнати 2-2 площею 11,8 кв. м, жилої кімнати 2-3 площею 14,1 кв. м. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні заявленого позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд на підставі наданих сторонами доказів, яким дав оцінку відповідно до ст. 212 ЦПК України, встановив фактичні обставини справи та вірно виходив із відсутності правових підстав для визнання правочину недійсним.

Обставинами справи, які підтверджуються належними доказами та яким апеляційний суд дав оцінку, встановлено, що 7/100 частин жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, складається з: тамбура 2-1, двох жилих кімнат 2-2-, 2-3, раніше належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва на спадщину за заповітом від 21 листопада 1992 року (а. с. 83), була відчужена 14 вересня 2006 року останнім за договором купівлі-продажу ОСОБА_11, яка в свою чергу подарувала ОСОБА_6 (а. с. 68). Зазначені договори в установленому законом порядку не скасовані та не визнані судом недійсними. Зазначене свідчить, що обдарований ОСОБА_6 отримав в дар конкретні приміщення, що складають певну квартиру, та мав право її відчужувати.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ