Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Ткачука О.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра і гарантія" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 7 вересня 2016 року,

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра і гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра і гарантія") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами комплексного договору від 10 грудня 2013 року, укладеного між

ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 49 920 грн строком на 48 місяців, а саме з 14 жовтня 2013 року до

13 жовтня 2015 року включно на споживчі потреби під 7% річних та щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту, погашення кредиту здійснюється щомісячно до 10 числа кожного місяця, згідно графіку погашення заборгованості.

31 березня 2014 року між ТОВ "Купер Прайс" (новим кредитором) та ПАТ "Креді Агріколь Банк" (первісним кредитором) був укладений договір відступлення прав вимоги.

Згідно договору купівлі-продажу права вимоги від 2 квітня 2014 року, укладеного між ТОВ "Купер Прайс" (первісний кредитор) та ТОВ "Українська боргова компанія" (новий кредитор), первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до контракту, укладеного між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та боржником, а також відповідно до договору забезпечення. Про зміну кредитора відповідач був повідомлений.

Станом на дату укладення договору купівлі-продажу права вимоги від 2 квітня 2014 року сума заборгованості ОСОБА_4 перед новим кредитором - ТОВ "Українська боргова компанія" за кредитним договором від 10 грудня 2013 року становить 51 004,64 грн.

Для здійснення розрахунку штрафних санкцій періодом прострочення позивачем визначено з 7 жовтня 2014 року по 22 липня 2015 року в 289 днів.

Зазначав, що в силу положень ст. 625 ЦК України сплата боргу підлягає із урахуванням 3% річних, що становить 1 211,53 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 70 572,58 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2016 року до участі у справі був залучений правонаступник позивача ТОВ "Українська боргова компанія" - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 7 вересня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" заборгованість у розмірі 68 861,85 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 688,61 грн, а всього 69 550,46 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суди правильно виходили з того, що правовідносини сторін випливають з кредитного договору. Оскільки відповідач виконував обов'язки, покладені кредитним договором, неналежним чином, позивач має право на повернення коштів у судовому порядку.

Суд дав оцінку наданим позивачем доказам у їх сукупності відповідно до ст. 212 ЦПК України, встановив доведеним факт отримання кредитних коштів, відповідачем неодноразово здійснювалося погашення заборгованості, що свідчить про визнання боргу. Зазначені обставини в установленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Доводи відповідача про неотримання кредитних коштів перевірялись апеляційним судом та оцінені в сукупності з іншими доказами.

Рішення суду відповідає вимогам ст. 526, 1054 ЦК України.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 7 вересня 2016 року залишити без змін.