розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року,

У серпні 2016 року Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" (далі - НТУУ "Київський політехнічний інститут") звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником гуртожитку АДРЕСА_1, який має статус студентського гуртожитку для проживання сімейних студентів, аспірантів, докторантів НТУУ "Київський політехнічний інститут" з вересня 2011 року.

У липні 2009 року у зв'язку із навчанням до кімнати № 9-22 вказаного гуртожитку, що розрахована на три ліжко-місця, була вселена ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Наказом від 29 червня 2013 року ОСОБА_1 відрахована з НТУУ "КПІ" у зв'язку із здобуттям повної вищої освіти, тому відповідно до п. 43 Примірного положення про гуртожиток з 14 липня 2013 року втратила право проживання у гуртожитку, проте у добровільному порядку не виселилась.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 3 березня 2014 року ОСОБА_1 разом із членами родини виселено із займаної кімнати, вказане рішення було виконано в примусовому порядку 14 липня 2014 року.

Оскільки з 14 липня 2013 року по 14 липня 2014 року ОСОБА_1 як стороння особа проживала разом із іншими особами у кімнаті № 9-22, яка розрахована на три ліжко-місця, а з вересня 2013 року припинила вносити плату за користування кімнатою в гуртожитку, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати за користування кімнатою гуртожитка за три ліжко-місця за період з 1 вересня 2013 року по 31 липня 2014 року (11 місяців) у розмірі 42 900 грн.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року, позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь НТУУ "Київський політехнічний інститут" заборгованість з оплати за проживання в гуртожитку у розмірі 42 900 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що НТУУ "Київський політехнічний інститут" є власником (балансоутримувачем) гуртожитку № 22 по АДРЕСА_1 який має статус студентського для проживання сімейних студентів, аспірантів, докторанті.

ОСОБА_1 та члени її сім'ї були вселені до кімнати № 9-22, розрахованої на три ліжко-місця, на підставі ордерів, виданих за наказами ректора від 17 червня 2010 року № 1-123; від 1 червня 2011 року № 4-173; від 18 травня 2012 року № 4-174, на період її навчання.

Строк проживання у гуртожитку сплив після захисту дипломного проекту ОСОБА_1, а саме з 30 червня 2013 року, але після закінчення цього строку ОСОБА_1 у добровільному порядку з гуртожитку не виселилась.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 3 березня 2014 року ОСОБА_1 виселено разом із особами, що з нею проживають, з кімнати гуртожитку в судовому порядку. Вказане рішення виконане в примусовому порядку 14 липня 2014 року.

Також судом встановлено, що відповідно до п. "к" п.п.1.4 Положення про оплату за проживання у студентських гуртожитках НТУУ "Київський політехнічний інститут", затвердженого наказом № 1-215 від 25 липня 2013 року, сторонні особи сплачують вартість одного ліжко-місця в розмірі 1 300 грн за місяць.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 з членами сім'ї проживали у гуртожитку до 30 червня 2013 року на правових підставах, а з 15 липня 2013 року до 14 липня 2014 року - займали кімнату, розраховану на три ліжко-місця, як сторонні особи без відповідних правових підстав, отже повинні сплатити плату за користування кімнатою відповідно до п. "к" п.п.1.4 Положення про оплату за проживання у студентських гуртожитках НТУУ "Київський політехнічний інститут".

Такі висновки суду є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону, а наданим доказам суд дав належну правову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що розмір оплати за користування кімнатою в гуртожитку не є економічно обґрунтованим та суперечить Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року.

Так, Примірне положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України 13 листопада 2007 року № 1004 (v1004290-07) , регламентує функціонування студентських містечок і гуртожитків вищих навчальних закладів, визначає порядок надання житлової площі в гуртожитках, умови проживання, правила внутрішнього розпорядку .

Відповідно до п. 2.1 Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року, навчальний заклад самостійно визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості.

З огляду на встановлені обставини та положення п. 2.1 Порядку, доводи, викладені у касаційній скарзі, про необґрунтований розмір вартості послуг за проживання у гуртожитку, є безпідставними.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків судів не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року залишити без змін.