розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: державний виконавець Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеда Михайло Валентинович, Головне управління юстиції у Чернігівській області, на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди Михайла Валентиновича про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаною скаргою, обґрунтовуючи її тим, що у серпні 2014 року йому стало відомо, що 13 червня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватного акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" на користь держави в особі Державної виконавчої служби України виконавчого збору у розмірі 3 385 473 грн 35 коп.

На підставі зазначеної вище постанови, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області 25 червня 2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, де він є боржником.

29 квітня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу щодо боржника ВАТ "Бахматське ХПП", оскільки останнє добровільно погасило заборгованість, а 13 червня 2013 року була винесена аналогічна постанова й відносно нього.

Посилаючись на наведене та на те, що про існування постанови він дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у серпні 2014 року та потім оскаржував дії державного виконавця в порядку адміністративного судочинства, просив поновити строк для оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 13 червня 2013 року, як такий, що пропущено з поважних підстав; визнати дії державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди М.В. щодо винесення вищевказаної постанови протиправними; скасувати постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору від 13 червня 2013 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження дій державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди М.В. щодо винесення постанови від 13 червня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням № 334466970 по виконавчому листі у справі № 2-2909/09 від 30 листопада 2009 року.

Визнано дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди М.В. щодо винесення постанови від 13 червня 2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим провадженням № 334466970 по виконавчому листу у справі № 2-2909/09 від 30 листопада 2009 року протиправним.

Скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням № 334466970 від 13 червня 2013 року.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати оскаржувані ухвали та постановити нову про відмову у задоволенні скарги, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_11, ВАТ "Бахмацьке ХПП" ФГ "Мічуріна", ТОВ Торгово-Комерційне Виробниче Підприємство "Світанок", ПСП "Дніпровський хліб", ФГ "Булах Василь Миколайович", ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "АБ "Синтез" заборгованість в сумі 33 853 003 грн 47 коп., 1 700 грн та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього на суму 33 854 733 грн 47 коп.

На виконання вищевказаного рішення суду, Києво-Святошинським судом Київської області видано виконавчий лист від 18 листопада 2009 року.

04 липня 2012 року ПАТ "АБ "Синтез" звернулося до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення та прийняття виконавчого листа до виконання.

12 липня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_12 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови, а у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

08 травня 2013 року стягувачем ПАТ АБ "Синтез" подано заяву про повернення виконавчого документа без виконання.

13 червня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

13 червня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про стягнення солідарно з ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави в розмірі 3 385 473 грн 35 коп.

25 червня 2013 року на підставі вищезазначеної постанови заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_13 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що з часу винесення постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, останнім не здійснювалось жодних дій щодо виконання судового рішення із застосуванням заходів примусового виконання, а відповідно без примусового виконання рішення є не можливим стягнення виконавчого збору.

При цьому судами зазначено, що доказів того, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 865/4158 (z0865-99) , яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

У матеріалах справи наявний супровідний лист датований 19 липня 2012 року про направлення ОСОБА_1 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12 липня 2012 року. Проте доказів, що вказаний супровідний лист разом із постановою про відкриття виконавчого провадження направлявся боржнику, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходи примусового виконання рішень, передбачені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", включають в себе: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

За приписами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , вказують на те, що боржник зобов'язаний добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем, та повідомити про таке виконання у цей же термін. А у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, державний виконавець зобов'язаний на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення - вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Систематичний аналіз вищенаведеного, вказує на те, що закон надає право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: 1) невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, 2) фактичне виконання рішення суду органом Державної виконавчої служби в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що матеріали виконавчого провадження, копії якого наявні в матеріалах справи, не містять жодних підтверджень вчинення державним виконавцем примусових виконавчих дій, що могло б бути підставою для стягнення з боржника виконавчого збору за правилами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року залишити без змін.