розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Славутського гарнізону військової частини А 1358, Хмельницького квартирно-експлуатаційного відділу, Хмельницького обласного військового комісаріату в особі відокремленого підрозділу Славутського об'єднаного міського військового комісаріату про скасування рішення комісії Славутського гарнізону, скасування рішення житлової комісії Славутського гарнізону, зобов'язання включити в список обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу перебування на обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є офіцером запасу, має понад 20 років вислуги. Під час проходження служби у військовій частині А 1766 м. Славути згідно з рішенням житлової комісії військової частини від 11 липня 2000 року, затвердженим командиром частини, він був внесений до списку загальної черги на отримання житла. Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради від 03 січня 2003 року на сім'ю у складі трьох осіб, з урахуванням його дружини та дочки, позивач отримав ордер на службову квартиру АДРЕСА_2 У травні 2004 року у зв'язку з розформуванням військової частини А 1766 м. Славути він був направлений для подальшого проходження служби у військову частину Львівської області, а згодом - Закарпатської області. У період з 12 січня 2007 року до 30 листопада 2010 року проходив військову службу у військових частинах м. Рівного. Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я за пунктом "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Позивач зазначав, що за час проходження служби іншим житлом забезпечений не був.

Посилаючись на те, що рішенням житлової комісії Славутського гарнізону від 23 лютого 2006 року він знятий з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за підпунктом 3 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, позивач просив скасувати зазначене рішення житлової комісії, зобов'язати Хмельницький обласний військовий комісаріат в особі Славутського об'єднаного міського військового комісаріату, Хмельницький квартирно-експлуатаційний відділ включити його із членами сім'ї до списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зі збереженням попереднього часу перебування на обліку з 11 липня 2000 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилим приміщенням на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577 (z1171-06) (далі - Інструкція), встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Згідно з п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (1081-2006-п) , військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку при звільненні з військової служби в запас чи відставку за віком, станом здоров'я, залишаються на обліку до одержання житла у військовій частині, у випадку реформування - військових комісаріатах і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла.

Крім того, відповідно до п. п. 9-13 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 (z0043-95) , чинного на момент прийняття рішення житловою комісією Славутського гарнізону про зняття позивача з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

З метою правильного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах, відповідно до наказу Міністра оборони України від 17 листопада 1992 року № 193 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністра оборони України від 27 травня 1993 року № 114, утворюються житлові комісії. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень (додаток 1 до цього Положення). Військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання про прийняття на квартирний облік. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа. Облікові справи є документами особливої ваги. Вони зберігаються в місцях квартирного обліку військовослужбовців, а після отримання ними жилих приміщень - у виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів чи в квартирно-експлуатаційних частинах районів, які видали ордер на заселення жилих приміщень. Облікові справи зберігаються протягом 5 років після одержання військовослужбовцями жилих приміщень чи зняття їх з квартирного обліку. По закінченню цього терміну справи знищуються за встановленим порядком. Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення.

Відповідно до п. 13 наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України" (z0043-95) , який був чинним на час прийняття спірних рішень, військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті, зокрема при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 ЖК УРСР зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Судами встановлено, що з 06 травня 2000 року по 21 травня 2004 року позивач ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А 1766.

Із 11 липня 2000 року ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують покращення житлових умов військової частини А 1766, також був включений до списку військовослужбовців Славутського гарнізону, які перебувають на квартирному обліку.

03 січня 2003 року ОСОБА_3 отримав ордер серії НОМЕР_1 на зайняття службового приміщення - квартири АДРЕСА_1 (на теперішній час - АДРЕСА_2 який виданий 29 грудня 2002 року на підставі рішення виконкому Славутської міської ради від 28 грудня 2002 року № 405.

На підставі вказаного ордера позивач вселився у вказану квартиру разом із дружиною ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5

У травні 2004 році у зв'язку з розформуванням військової частини А 1766 ОСОБА_3 направлено для проходження військової служби до Львівської, а згодом до Закарпатської області.

Із 12 січня 2007 року по 30 листопада 2010 року позивач проходив військову службу у військових частинах м. Рівного.

Установлено, що за вказаними місцями служби ОСОБА_3 на квартирному обліку не перебував, житла не отримував.

Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 жовтня 2010 року № 525 ОСОБА_3 звільнений із військової служби у запас за станом здоров'я за п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Рішенням житлової комісії Славутського гарнізону від 23 лютого 2006 року позивача знято з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на підставі п. 3 ст. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. У вказаному рішенні зазначалося, що ОСОБА_3 у військових частинах та установах Славутського гарнізону військової служби не проходить, на квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов не перебуває, на військовому обліку у Славутському ОМВК як звільнений з військової служби не перебуває.

Таким чином, у зв'язку з розформуванням військової частини А 1766 у травні 2004 році позивача направлено для проходження військової служби до Львівської, згодом до Закарпатської області, а з 12 січня 2007 року по 30 листопада 2010 року позивач проходив військову службу у військових частинах м. Рівне, тобто позивач був переміщений до нового місця служби у інший населений пункт.

За таких обставин та з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 ЖК УРСР, п. 13 вищевказаного Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, правильним є висновок суду про те, що позивача правомірно було знято з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки відсутні правові підстави перебування позивача на квартирному обліку, у зв'язку з направленням позивача для проходження служби в інші населені пункти.

Стосовно посилання позивача на протест прокурора від 11 січня 2006 року № 83 суд зазначив, що позивачем не надано суду належним чином засвідченої копії рішення комісії Славутського гарнізону із перевірки правильності ведення квартирного обліку та облікових справ військовослужбовців у військових частинах та установах гарнізону, затвердженого начальником Славутського гарнізону 21 квітня 2005 року, про виключення позивача із списків військовослужбовців, які мають право на отримання жилих приміщень в Славутському гарнізоні, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості перевірити, чи стосується воно інтересів позивача, чи є правомірним та чи не було скасовано на підставі вказаного протесту прокурора.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновками суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання про зняття позивача з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, права позивача порушені не були і відсутні підстави для скасування рішення житлової комісії від 23 лютого 2006 року та зобов'язання відповідачів включити його з членами сім'ї до списку квартирного обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу перебування на обліку з 11 липня 2000 року.

На спростування доводів апеляційної скарги позивача щодо неповідомлення його про засідання житлової комісії Славутського гарнізону при прийнятті рішення від 23 лютого 2006 року апеляційний суд правильно зазначив, що чинним на час прийняття оспорюваного рішення законодавством не передбачалося обов'язкової участі особи при вирішенні питання про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов та повідомлення про розгляд зазначеного питання.

Із посиланням на ч. 4 ст. 40 ЖК УРСР апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що житлові комісії гарнізонів не наділені повноваженнями щодо виключення військовослужбовців зі списку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, тому оскаржуване рішення, на думку позивача, прийняте неуповноваженим органом.

Крім того, апеляційний суд правильно визнав такими, що не впливають на законність рішення суду по суті вирішеного спору за встановлених обставин у справі доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що з дня отримання службового житла позивач разом із сім'єю постійно проживали саме у квартирі АДРЕСА_2, де і було зареєстровано їхнє місце проживання, та що проходження військової служби у військових частинах інших міст не змінювало місця проживання позивача.