розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, за умовами договору позики від 3 липня 2013 року її чоловік ОСОБА_5 дав у борг ОСОБА_4 7 900 доларів США, строком на 1 місяць, про що останнім складено розписку. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Єдиними спадкоємцями майна померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 є дружина, позивач у справі, та їх малолітня дочка. Прийняті на себе зобов'язання відповідач не виконав.

Ураховуючи наведе, просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь заборгованість за розпискою у розмірі 167 364,66 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 3 липня 2013 року в розмірі 167 364,66 грн та судові витрати в розмірі 1 373,64 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловіка ОСОБА_5 набула право вимоги за договором позики від 3 липня 2013 року до ОСОБА_4

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 3 липня 2013 року ОСОБА_4 написав розписку, відповідно якої він отримав в борг строком на 1 місяць 7 900 доларів США та зобов'язався повернути зазначену суму до 4 серпня 2013 року.

Розписка не містить зазначення позикодавця.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.

Встановивши, що власником оригіналу боргової розписки від 3 липня 2013 року, виданої ОСОБА_4 є дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, суди прийшли передчасного висновку, що позивач має право на стягнення грошових коштів за наведеним вище договором позики в судовому порядку.

Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положення ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Установлено, що згідно довідки Згурівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3, діючи в своїх інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_7, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_5 Інших спадкоємців майна не має.

Проте в порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України суди на вказане уваги не звернули, обмежились посиланням на довідку Згурівської районної державної нотаріальної контори згідно із якою ОСОБА_3, діючи в своїх інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_7, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_5, а інші спадкоємці відсутні, у повній мірі не з'ясували, чи довела позивач своє матеріальне і процесуальне правонаступництво після смерті чоловіка ОСОБА_5 Не встановили, чи отримала позивач у встановленому законом порядку свідоцтво на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, ухвалені в справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.