розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_3 про звернення стягнення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року,

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитно-заставного договору від 25 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 9 298, 39 доларів США на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення 22 квітня 2011 року. Відповідно до даного договору у заставу передано автомобіль "Toyota Corolla", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

Крім того, виконання за вказаним кредитним договором було забезпечено договором поруки від 20 жовтня 2010 року в розмірі 10 000 грн, укладеним між ПАТ КБ "ПриваБанк" та публічним акціонерним товариством "Акцент- Банк" (далі - ПАТ "Акцент- Банк").

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_3 станом на 26 березня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 15 165,76 доларів США, що еквівалентно 121 174,41 грн та добровільно сплачена не була.

Ураховуючи наведене, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за договором від 25 квітня 2008 року в розмірі 15 165,76 доларів США, що еквівалентно 121 174,41 грн здійснити вилучення та передачу його у заклад ( володіння) ПАТ КБ "ПриватБанк" автомобіль "Toyota Corolla", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, звернути стягнення на вказаний предмет застави шляхом його продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також стягнути з відповідачів солідарно 10 000 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало належних доказів, що воно є належним позивачем у справі, оскільки власником прав вимоги є Команія "Юкрейн Авто Лоун Файне № 1 пі-ел-сі", якій ПАТ КБ "ПриватБанк" відступило свої права вимоги за вищезазначеним кредитним договором.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 25 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 9 298,39 доларів США зі сплатою 16,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 квітня 2011 року.

Відповідно до даного договору у заставу передано автомобіль "Toyota Corolla", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

Крім того, виконання за вказаним кредитним договором було забезпечено договором поруки від 20 жовтня 2010 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриваБанк" та ПАТ "Акцент- Банк", відповідно до умов якого ПАТ "Акцент-банк" зов'язалося солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов'язань кредитним договором, розмірі відповідальності становить 10 000 грн.

За змістом ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За положеннями ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Пред'являючи позов, ПАТ КБ "ПриваБанк" посилалось на те, що у результаті порушення боржником умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 15 165,76 доларів США, що еквівалентно 121 174,41 грн, яку ОСОБА_3 не погасив. На підтвердження доводів позовної заяви, банк надав копії укладених договорів, розрахунок заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні в задоволенні позову, суди послалися на повідомлення ПАТ КБ "ПриватБанк", надіслане на адресу ОСОБА_5, згідно із яким ПАТ КБ "Приватбанк" відступило свої права вимоги за вищезазначеним кредитним договором Компанії "Юкрейн Авто Лоун Файне № 1 пі-ел-сі", внаслідок чого вказана компанія отримала та має всі права вимоги щодо повернення кредиту і сплати процентів та інших сум за кредитним договором, всі права заставодержателя за відповідним договором застави рухомого майна, і всі права, що належать заставодержателю за українським законодавством щодо страхового відшкодування, що підлягає сплаті за договором страхування автомобіля, що є предметом застави за договором застави рухомого майна, включаючи вищезазначений договір страхування наземного транспорту.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, правовідносини між сторонами не визначені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Разом із тим, ч. ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконання господарських договорів.

У справі, яка переглядається, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення солідарному порядку 10 000 грн.

Ухваленими у справі судовими рішеннями відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1009цс15, в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, зазначена справа в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення коштів, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення коштів підлягають скасуванню із закриттям провадження в цій частині.

Керуючись ст. ст. 205, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про стягнення коштів скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Роз'яснити, що спір у цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.