Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Карпенко С.О.,

Кафідової О.В., Кузнєцова В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариств "Страхова компанія "Україна", ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до приватного акціонерного товариств "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна"), ОСОБА_4, посилаючись на те, що 5 грудня 2012 року з вини ОСОБА_4, трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено сідловий тягач "Renault Magnum", власником якого є третя особа ОСОБА_7, та який згідно довіреності перебуває у користуванні та розпорядженні позивача. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована ПрАТ "СК "Україна", який визнав розмір матеріального збитку в розмірі 114 228 грн, проте страхове відшкодування не сплатив.

Вважав, що ОСОБА_4 повинен виплатити різницю між фактичним розміром шкоди і розміром страхового відшкодування, що становить 65 228 грн, а також сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що складає 12 458,55 грн та 1 447,53 грн.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 90 000 грн моральної шкоди, а з ПрАТ "СК "Україна" 45 345,15 грн пені за просрочення виплати страхового відшкодування за період з 1 березня 2013 року по 22 березня 2016 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СК "Україна" на користь ОСОБА_3 94 345 грн, а з ОСОБА_4 65 228 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4І скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що ушкоджений транспортний засіб належить ОСОБА_8, а ОСОБА_3 має право розпоряджатися ним на підставі довіреності від 25 вересня 2012 року, а тому у нього відсутнє право вимагати відшкодування шкоди . Позивачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження розміру понесених витрат на відновлення транспортного засобу.

Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що 5 грудня 2012 року з вини ОСОБА_4 сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено марки Renault, модель Magnum, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номерний знак НОМЕР_1. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована на підставі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ "СК "Україна".

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Magnum" становить 552 311,60 грн. Розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Renault Magnum" внаслідок виявлених пошкоджень становить 114 228 грн.

Установивши, що власником сідлового тягача "Renault Magnum" є ОСОБА_8, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_3, який має право розпоряджатися вказаним транспортним засобом на підставі довіреності від 25 вересня 2012 року, не є належним позивачем у даній справі.

Згідно довіреності 25 вересня 2012 року ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_5, кожного окремо представляти його інтереси при вчиненні правочинів щодо продажу автомобіля, обміну, передачі в оренду (найм), позичку належного йому автомобілю марки Renault, модель Magnum, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номерний знак НОМЕР_1, та для цього дано їм право керувати згаданим автомобілем, представляти його інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах Державтоінспекції, комісіях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією, відчуженням автомобіля, його переобладнанням, ремонтом, проходженням державного технічного огляду, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля, при необхідності зняти автомобіль з обліку, одержати транзитні номери; подавати та одержувати довідки та документи, включаючи заяви, дублікат реєстраційного документа, укладати від його імені договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови; одержувати належні за цими договорами грошові суми; укладати договори обов'язкового страхування цивільної відповідальності, у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобам під час управління автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, якщо в тому буде необхідність від його імені угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми у розмірах згідно із калькуляціями, актами, експертними висновками тощо; вчиняти інші всі дії юридично значимі дії, пов'язані із виконанням цієї довіреності.

Наведені обставини з приводу передачі власником ОСОБА_8 права керуванням транспортним засобом ОСОБА_3 у процесі розгляду справи ніким не оспорювались. Отже на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 керував наведеним вище транспортним засобом на відповідній правовій підставі.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У ч. 2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановивши, що вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну вартість транспортного засобу, визначений висновком автотоварознавчого дослідження розмір матеріального збитку як вартість транспортного засобу - 114 288 грн, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що залишок вказаної суми з урахуванням стягнутої зі страховика суми в межах ліміту відповідальності підлягає стягненню з винної у скоєнні ДТП особи ОСОБА_4 Стягуючи з ОСОБА_4 моральну шкоду, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_3 зазнав душевні страждання у зв'язку з пошкодженням майна, яке знаходиться у нього на праві повного оперативного управління.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому ухвала суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.