розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2016 року,

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 29 грудня 2006 року № б/н, яка утворилася станом на 31 липня 2013 року, у розмірі 3 561,76 доларів США, що еквівалентно 28 458 грн 43 коп., із яких: 1 15,59 доларів США - заборгованість а кредитом; 1 36,00 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 680,96 доларів США - заборгованість із комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов договору: 62,58 доларів США (фіксована частина) та 166,63 доларів США (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору від 29 грудня 2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 1 950,00 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Так, згідно з п. 6.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно з п. 6.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми позову. Проте відповідачем порушено взяті за кредитним договором зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному розмірі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 501,61 долара США, що еквівалентно 11 997 грн 84 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає наведеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Статтею 1 ЦПК України установлено, що завданнями цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтею 57 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Питання належності та допустимості доказів закріплено у ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом установлено, що між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 29 грудня 2006 року укладено кредитний договір без номера.

Так, за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 1 950 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (кредитна картка "Універсальна"), зі сплатою базової процентної ставки за кредитним лімітом - 2 % на місяць із розрахунку 360 днів у році.

Умовами договору встановлено, що погашення заборгованості за кредитним лімітом може проводитися шляхом внесення коштів на картку клієнтом або списанням банком з дебетної картки.

У заяві про отримання кредитних коштів позичальник погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку між позичальником та банком складає договір про надання банківських послуг.

Пунктом 9.12 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується (лонгується) на такий самий строк.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 31 липня 2013 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача складає 3 561,76 доларів США, із яких: 1 215,59 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 436,00 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 680,96 доларів США - заборгованість із комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов договору: 62,58 доларів США (фіксована частина) та 166,63 доларів США (процентна складова).

Установлено, що згідно із вказаним розрахунком прострочена заборгованість за кредитом виникла з 03 березня 2008 року, останнє надходження коштів платника ОСОБА_3 на картку для поповнення карткового рахунку також співпадає з часом виникнення простроченої заборгованості. У подальшому будь-яке використання картки не здійснювалося, погашення ні шляхом внесення коштів на картку клієнтом, ні шляхом списання банком коштів з інших карток не здійснювалося.

Умови продовження строку дії картки визначені у розділі 3 Правил користування платіжною карткою. Зокрема, п. п. 3.1.1, 3.1.3 передбачено, що строк дії картки зазначений на лицьовому боці картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується (лонгується) банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку (у передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Пунктом 5.4 Правил користування платіжною карткою встановлено, що строк погашення кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Згідно з п. 9.4 Умов і правил надання банківських послуг, у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом протягом шести місяців, картка закривається.

Згідно із заявою позичальника строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки, і за погодженими сторонами умовами договору повне погашення кредиту мало відбутися в межах строку дії картки.

Під час розгляду справи суд не встановив строку дії картки, так як у заяві про надання кредиту відсутня дата дії картки, а відповідач пояснив, що не пам'ятає, на який строк була видана картка і на теперішній час картка втрачена, але з завою про видачу нової картки він до банківської установи не звертався. Позивачем суду не надано доказів видачі позичальнику нової картки. Крім того, позивачем не надано Тарифів банку, які містять умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна", і які є складовою договору.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального та процесуального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні указаного позову із підстав пропущення позивачем строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач.

Зокрема, будучи позбавленим можливості встановити строк дії картки, суд правильно виходив із того, що останнє внесення грошових коштів на погашення кредиту було здійснено 10 лютого 2008 року, а отже, про порушення свого права банку стало відомо після невнесення чергового платежу, тобто у березні 2008 року, а отже, з цього часу і почався перебіг строку давності, який на момент подачі позову до суду сплив.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору, на порушення вимог ст. ст. 10, 57, 60, 212, 303 ЦПК України не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Зокрема, помилковим і таким, що спростовується зібраними у справі доказами, є висновок апеляційного суду про непропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення процентів за кредитом, право на які виникло у нього за три роки до моменту звернення до суду, тобто з 06 вересня 2010 року.