розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінський Віталій Данилович, гаражний кооператив "Соколи", про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2016 року,

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (далі - ТОВ "Х-Адванс") звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що є власником земельної ділянки площею 6,2207 га, із цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_3, реєстрацію права власності якого на гараж НОМЕР_1 визнано недійсною та скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, всупереч інтересів позивача незаконно відчужив ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 28 грудня 2014 року гараж НОМЕР_1, позивач як власник земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт відчуження, просив визнати недійсним зазначений договір купівлі-продажу та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на цей об'єкт нерухомості.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2016 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу гаража НОМЕР_1, що розташований у гаражному кооперативі "Соколи" у м. Івано-Франківську, укладений 28 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. 28 грудня 2014 року за № 4524.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18423425, прийняте 28 грудня 2014 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судові рішення першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом установлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 25 жовтня 2012 року ТОВ "Х-Адванс" є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6,2207 га, по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно з рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 1998 року № 287.

Відносини між власником земельної ділянки та зацікавленими особами врегульовано Тимчасовим порядком користування гаражною автостоянкою, затвердженим 01 лютого 2013 року протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Х-Адванс".

01 червня 2013 року Реєстраційною службою Івано-Франківського МУЮ було прийнято рішення № 2778532 про державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_1, що розташований у ГК "Соколи" у м. Івано-Франківську, за ОСОБА_3

28 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу гаража, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця гараж НОМЕР_1, що знаходиться у ГК "Соколи" у м. Івано-Франківську, а згідно з п. 4 гараж, що відчужується за цим договором, належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Івано-Франківського МУЮ Івано-Франківської області, державний реєстратор ОСОБА_6, 01 червня 2013 року, індексний № 4256226.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, що набрала законної сили, задоволено позов ТОВ "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського МУЮ, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ГК "Соколи", ОСОБА_3; визнано недійсним та скасовано вищевказане рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та зобов'язано реєстраційну службу забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на вказаний гараж.

Згідно з інформаційною довідкою від 04 січня 2016 року № 51376412 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація переходу прав власності на гараж здійснена на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. 28 грудня 2014 року за № 4524, і рішення останнього про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2014 року № 18423425, прийнятого на підставі оскаржуваного правочину.

Однак, як правильно зазначив суд, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_3 на гараж було припинено, а отже він не вправі був його відчужувати.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що при укладенні оспорюваного правочину не були дотримані вимоги ч. 1 ст. 638 та ч. 2 ст. 377 ЦК України, оскільки до первинної державної реєстрації речових прав, відчужених за оскаржуваним правочином, право власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний гараж, було зареєстровано не за ОСОБА_3, а за ТОВ "X-Адванс"; будь-яких правовстановлюючих документів на користування цією земельною ділянкою чи її капітальну забудову ОСОБА_3 нотаріусу та суду не надав, тому відчуження ним гаража, який знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності позивача, з урахуванням норми ч. 1 ст. 120 ЗК України, порушує права позивача як власника земельної ділянки та надає йому право на звернення до суду з цим позовом.

Оскільки за оспорюваним договором право власності ОСОБА_4 на гараж НОМЕР_1 виникло з моменту його реєстрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2014 року, індексний № 18423425, суд, дійшовши обґрунтованого висновку про недійсність договору купівлі-продажу, правильно скасував вищевказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо гаража.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, на спростування доводів апеляційної скарги про те, що судом не зазначено, яким чином та яким способом порушені права позивача на земельну ділянку та які саме обмеження у реалізації права власності зазнав позивач у результаті укладення договору купівлі-продажу, апеляційний суд правильно послався на ч. 1 ст. 120 ЗК України, оскілки набуттям ОСОБА_4 права власності на гараж може бути припинено право власності ТОВ "X-Адванс" на частину земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт.

Наведені у касаційній скарзі доводи про невідповідність судових рішень положенням ст. 213 ЦПК України є помилковими, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень та матеріалами справи, на підставі яких суди достатньо повно установили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання заявника у касаційній скарзі на порушення судами ст. ст. 57, 58, 60, 61 ЦПК України щодо оцінки доказів зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Доводи касаційної скарги щодо обраного позивачем способу захисту права були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували, зазначивши відповідні висновки.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.