Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Євграфової Є.П., Мостової Г.І.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, про встановлення факту, що має юридичне значення та невідповідність дійсності змісту певних документів та відповідей правоохоронних органів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та невідповідність дійсності змісту певних документів та відповідей правоохоронних органів, заінтересована особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області). Заявник в обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що згідно із довідкою, виданої Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Пермської обласної ради народних депутатів Російської Федерації за вих.10/3 2023-2105 від 17 березня 1992 року, її батько ОСОБА_5, 1894 року народження, який помер у 1972 році, його дружина (мати заявника) ОСОБА_6, 1894 року народження, яка померла у 1958 році, їхній син (брат заявника) ОСОБА_7, 1924 рокународження, який помер у 2013 році, їхній син (брат заявника) ОСОБА_8, 1925року народження, який помер у 1943 році, їхній син (брат заявника) ОСОБА_9, 1921 року народження, який пропав без вісті у жовтні 1943 року, їхня дочка ОСОБА_10, 1928 року народження, яка померла у 2015 році, та їхня дочка (заявник) ОСОБА_4., були репресовані за політичними мотивами на підставі таємної інструкцією Президіума Центрального Виконавчого Комітету СРСР та Ради народних комісарів СРСР від 01 лютого 1930 року. У зв'язку з компанією ліквідації куркульства як класу її сім'я була розкуркулена та разом із нею на підставі вище зазначеної таємної інструкції та рішення "трійки" Каховського ГПУ оперативного сектору ГПУ УРСР та НКВС УРСР у 1931 році була розкуркулена на відправлена з Каховського району Миколаївської (нині - Херсонської) області у розпорядження органу ПП ГПУ Урал. Звідти вони були відправлені у заслання на спецпоселення до м. Кізел Молотовської (нині - Пермської) області. Заявник просила визнати всіх членів її сім'ї, у складі відповідно до довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Пермської обласної ради народних депутатів Російської Федерації за вих.10/3 2023-2105 від 17 березня 1992 року, репресованими з політичних мотивів Вищим органом держави "Постановою ЦВК та РНК СРСР" від 01 лютого 1930 року. Також заявник просила визнати довідки, видані УВС Херсонської області № 9/1390 від 15 червня 1993 року, № 9/1771 від 03 серпня 1993 року, як такі, що не відповідають репресії її сім'ї та праву. Зобов'язати СБУ, прокуратуру та УВС запросити в Україні та отримати на свою адресу, щоб в подальшому передати заявникові копії справжніх, але не інтерпретації низки документів, зокрема: наряд "трійки" Каховського району Одеського оперативного сектору ГПУ УРСР та НКВС УРСР відправлення від 10 червня 1931 року із Каховського району Миколаївської області, Постанову Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1947 року, нормативно-правові акти колишнього СРСР, на підставі яких у 1942-1944 роках районі, міські та області комендатури ГУЛАГ, ОГПУ, НКВС, СРСР та органи держбезпеки "звільняли" куркулів-спецпереселенців від призову в діючу армію, низку відповідей ГІЦ МВС РФ та УВС Пермської області РФ, а також інші нормативно-правові акти стосовно репресій до куркулів-спецпереселенців, починаючи з вилучення у них майна тощо.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року, в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 року № 963-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон), вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Статтею 3 Закону визначено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону (962-12) , покласти на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України. За дорученням цих комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв'язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям (стаття 9 Закону).

Вирішуючи спір по суті вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що батьки заявника, вона сама, її брати та сестри були реабілітовані в силу ст. 3 Закону. Сім'ю заявника було виселено з Каховського району Миколаївської (нині - Херсонської) області, як куркуля під приводом боротьби з куркульством в адміністративному порядку, а не за вчинення кримінального злочину, як передбачено ст. 1 Закону. Даних щодо вчинення заявником або членами сім'ї ОСОБА_5 кримінального злочину, за який їх було засуджено матеріали справи не містять.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій було правильно зауважено, що заявник просить визнати себе і членів сім'ї свого батька репресованими за політичними мотивами, в той час як всі члени сім'ї ОСОБА_5 визнані реабілітованими.

Доводи касаційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, і не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2016 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.