розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" до малого підприємства "Нова", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк", третя особа: мале підприємство "Нова" про визнання припиненим договору поруки за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 червня 2016 року,

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "ВіЕсБанк" (далі - ПАТ "ВіЕсБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 06 грудня 2010 року між ним та малим підприємством "Нова" (далі - МП "Нова") було укладено кредитний договір, відповідно до якого останнє отримало кредитні кошти у розмірі 75 тис. доларів США. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремі договори поруки. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.

Враховуючи викладене, ПАТ "ВіЕсБанк" просило стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 17 591,41 доларів США та пеню у розмірі 7 250 грн. 22 коп.

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ПАТ "ВіЕсБанк" пропустило встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк звернення до нього як до поручителя МП "Нова", тому просив визнати договір поруки, укладений 06 грудня 2010 року між ним та ПАТ "ВіЕсБанк", припиненим.

Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 червня 2016 року, позов ПАТ "ВіЕсБанк" задоволено. Стягнуто солідарно з МП "Нова" та ОСОБА_3 на користь ПАТ "ВіЕсБанк" суму 21 003,39 доларів США, яка в гривневому еквіваленті станом на 26 червня 2015 року становить 445 189 грн. 94 коп., а також суму 124 104 грн. 17 коп. пені заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2010 року. Стягнуто солідарно з МП "Нова" та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ВіЕсБанк" суму 21 003,39 доларів США, яка в гривневому еквіваленті станом на 26 червня 2015 року становить 445 189 грн. 94 коп., а також суму 124 104 грн. 17 коп. пені заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2010 року. Стягнуто солідарно з МП "Нова" та ОСОБА_5 на користь ПАТ "ВіЕсБанк" суму 21 003,39 доларів США, яка в гривневому еквіваленті станом на 26 червня 2015 року становить 445 189 грн. 94 коп., а також суму 124 104 грн. 17 коп. пені заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2010 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "ВіЕсБанк" відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й зменшити суму заборгованості.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ "ВіЕсБанк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку МП "Нова" та його поручителі, незважаючи на вимоги не погасили. При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суди послались на те, що строк виконання зобов'язання визначено до 06 грудня 2013 року, а позов до нього як до поручителя пред'явлено 06 листопада 2013 року.

Висновки судів про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як з поручителів, а також про відмову у визнанні договору поруки припиненим є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, до яких вірно застосовано норми матеріального права, а поданим сторонами доказам надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судами встановлено, що 06 грудня 2010 року між ПАТ "ВіЕсБанк" та МП "Нова" було укладено кредитний договір, відповідно до якого останнє отримало кредитні кошти у розмірі 75 тис. доларів США.

На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремі договори поруки.

Пред'являючи позов, ПАТ "ВіЕсБанк" посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручителі, незважаючи на вимоги, не погасили.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як поручителі МП "Нова", незважаючи на вимоги, не погасили. При цьому розмір кредитної заборгованості визначено судами відповідно до умов кредитного договору та норм діючого законодавства України.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Отже, строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року № 6-272цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що банк не пропустив шестимісячний строк звернення із позовом до поручителів і договори поруки в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України з урахуванням необхідності сплати щомісячних платежів не є припиненими, оскільки строк дії кредитного договору, на забезпечення якого їх було укладено, встановлено до 06 грудня 2013 року, із вимогами про дострокове погашення кредиту банк звернувся до поручителів 16 травня 2013 року (листи вручені 20 та 20 травня 2013 року), а із позовом до суду - 06 листопада 2013 року, тобто в межах встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.

Разом з тим, вирішуючи позов ПАТ "ВіЕсБанк" до МП "Нова", суди не врахували того, що відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

У абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) судам роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (2747-15) (ст. 17) або ГПК України (1798-12) (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 зазначеної постанови Пленуму роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Отже, зазначена справа в частині позовних вимог ПАТ "ВіЕсБанк" до МП "Нова" про стягнення кредитної заборгованості не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 340 ЦПК України передбачено, що судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

Оскільки суди розглянули справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ "ВіЕсБанк" до МП "Нова" про стягнення кредитної заборгованості підлягають скасуванню із закриттям провадження в цій частині.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-745цс15 від 01 липня 2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 червня 2016 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" до малого підприємства "Нова" про стягнення заборгованості скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.