розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час виконання трудових обов'язків в газовому цеху криворізького металургійного комбінату "Криворіжсталь", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"), внаслідок отруєння доменним газом загинув її батько - ОСОБА_4 Актом форми Н-1 від 22 листопада 1994 року вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що смертю батька їй завдана моральна шкода, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 220 тис. грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька на виробництві, 36 тис. грн., без урахування податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що смерть батька позивачки настала у результаті нещасного випадку на виробництві, тому моральна шкода підлягає відшкодуванню на підставі положень ст. 440-1 ЦК УРСР за рахунок підприємства. Позовна давність до цих вимог немайнового характеру не застосовується.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ЦК УРСР (1540-06) , чинний на момент настання нещасного випадку, не передбачав відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого, така шкода підлягала відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , але він набрав чинності лише 01 квітня 2014 року.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час виконання трудових обов'язків в газовому цеху криворізького металургійного комбінату "Криворіжсталь", правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", внаслідок отруєння доменним газом загинув - ОСОБА_4

Актом форми Н-1 від 22 листопада 1994 року вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3, яка є дочкою померлого ОСОБА_4, посилалась на те, що смертю батька їй завдана моральна шкода, що підлягає відшкодуванню за рахунок ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

За вимогами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", дія цього закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Згідно із ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а таким на підставі ст. ст. 13 та 14 цього Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у процесі виконання ним трудових обов'язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону, серед яких п.п. е) передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг (п.п. "б", "д" п. 1; п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону).

Апеляційний суд не врахував того, що виплату Фондом грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім'ї зазначеним Законом не передбачено, і така за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР (1540-06) .

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Отже, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

Прохання касаційного суду про залишення рішення суду першої інстанції в силі не може бути задоволено, оскільки апеляційний суд з неправильних позицій скасував рішення суду, проте законність й обґрунтованість розміру моральної шкоди не дослідив і не перевірив.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.