розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області про стягнення суми одноразової страхової виплати (допомоги) у разі стійкої втрати професійної працездатності за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 вересня 2014 року він як торговий представник приватного підприємства "Український продукт" (далі - ПП "Український продукт") разом з водієм розвозили товари по магазинам та потрапили у дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП). У результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження. Комісія територіального управління Держгірпромнагляду у Вінницькій області провела розслідування зазначеного нещасного випадку та склала акт форми Н-5, а Вінницький підрозділ ПП "Український продукт" склав акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. 24 березня 2015 року Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК) йому встановлено 50% втрати працездатності та третю групу інвалідності. Того ж дня він звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області (далі - Фонд) із заявою про призначення страхових виплат. Постановою Фонду від 24 квітня 2015 року йому призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 10 353 грн.

Посилаючись на те, що при призначенні одноразової допомоги Фонд застосував ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у редакції, яка діяла з 01 січня 2015 року, і не застосував цей закон в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку, ОСОБА_3 просив зобов'язати відповідача здійснити йому доплату суми одноразової страхової виплати (допомоги) у разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 43 039 грн.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калинівському районі Вінницької області здійснити ОСОБА_3 доплату одноразової страхової виплати (допомоги) у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 43 039 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності мало б здійснюватися на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) в редакції, що діяла на момент настання нещасного випадку, тобто виходячи з розрахунку середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати професійної працездатності, а не по ст. 42 цього Закону, виходячи із 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року, оскільки це відповідає ст. 58 Конституції України.

Апеляційний суд погодився із висновком районного суду, зазначивши при цьому також про те, що право на отримання разової допомоги виникло у позивача у зв'язку з ДТП, тобто у вересні 2014 року, а допомогу відповідач нарахував на підставі зазначеного вище Закону в редакції, що діяла на день засідання МСЕК.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 23 вересня 2014 року сталася ДТП, в якій ОСОБА_3, який знаходився при виконанні посадових обов'язків торгового представника ПП "Український продукт", отримав тілесні ушкодження.

Комісія територіального управління Держгірпромнагляду у Вінницькій області провела розслідування зазначеного нещасного випадку та склала акт форми Н-5, а Вінницький підрозділ ПП "Український продукт" склав акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

24 березня 2015 року Вінницький обласний центр МСЕК встановив йому 50% втрати працездатності та третю групу інвалідності.

Постановою Фонду від 24 квітня 2015 року йому призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 10 353 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що набрала чинності з 01 січня 2015 року, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

За змістом ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 вказаного Закону ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до п. 3.3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як роз'яснив судам Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, страхові виплати, передбачені ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право в потерпілого, застрахованого відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на отримання одноразової допомоги у разі настання страхового випадку виникає з дня встановлення йому МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-58цс16 від 30 березня 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Наведеного суди не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що право на отримання потерпілим одноразової допомоги виникло в день настання нещасного випадку, зокрема ДТП, оскільки таке право виникло у нього в день встановлення йому МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності, тобто 24 березня 2015 року.

Отже, Фонд, призначаючи ОСОБА_3 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, правильно застосував положення ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що набрало чинності з 01 січня 2015 року.

Встановивши усі обставини справи, суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми чинного законодавства України, зокрема ст. 1215 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, рішення місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення суми одноразової страхової виплати (допомоги) у разі стійкої втрати професійної працездатності.