розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Другого відділення державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Друге відділення державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаною заявою до Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі - Друге ВДВС ТМУЮ), мотивуючи тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до неї, виділено в натурі та визнано право власності на дванадцять об'єктів нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_1. На виконання цього рішення було видано виконавчий лист № 2-163 від 22 березня 2013 року.

Вважала, що даний виконавчий документ слід визнати таким, що не підлягає виконанню порядку ч.4 ст. 369 ЦПК України, оскільки частини приміщень у визначених судом параметрах не існує. Відбулось це за рахунок проведення їх перебудов.

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що в судовому порядку за нею було визнано право власності на ряд нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1, власником яких була ОСОБА_3 Обмеживши доступ ОСОБА_4 до цих об'єктів ОСОБА_3 здійснила їх перепланування.

Посилаючись на те, що такі дії з нею не погоджувались і дозволу на реконструкцію власного майна вона не надавала та ураховуючи уточнення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_3 31 251,6 грн необхідні для відновлення становища об'єктів, яке існувало до їх перепланування. Окрім цього вказує, що такими своїми неправомірними діями ОСОБА_3 заподіяла їй моральну шкоду, яку оцінила у 1 500 грн і просить їх з неї стягнути.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 9 липня 2015 року в позові ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 31 251,60 грн та 1 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 липня 2015 року скасовано та постановлено ухвалу, якою відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову, зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду, роз'яснено ОСОБА_4, що вона має право подати позов на загальних підставах.

У касаційній скарзі ОСОБА_3,просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, визнати виконавчий лист № 2-163 від 22 березня 2013 року таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржено, тому не перевіряються судом касаційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з одержанням вимог закону.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову до Другого ВДВС ТМУ про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд виходив із того, що наведені ОСОБА_3 обставини не є тими обставинами, із наявністю яких законодавець пов'язує можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у розумінні ст. 369 ЦПК України. Позивачем фактично оспорено законність і обґрунтованість рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2012 року, яке набрало законної сили, і, відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦПК України, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначені ч. 4 ст. 369 ЦПК України. Ними є: видання виконавчого листа помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; інші причини.

Установлено, що 22 березня 2013 року на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2012 року було видано декілька виконавчих листів, у тому числі й виконавчий лист № 2-163/11, яким зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди СПД ФО ОСОБА_4 у користуванні належним їй на праві приватної власності майна шляхом зобов'язання ОСОБА_3 звільнити I гараж площею 37,1 кв. м, II гараж площею - 25,8 кв. м; III гараж площею - 26 кв. м; IV гараж площею - 25,8 кв. м, V - гараж площею 25,5 кв. м; приміщення 1-1 площею 16,7 кв. м, приміщення 1-2 площею 17,6 кв. м, коридор 1-3 площею - 13,5 кв. м, приміщення 1-4 площею 15,5 кв. м, приміщення 1-5 площею 13 кв. м, приміщення 1-6 площею 19,6 кв. м.

Постановою головного державного виконавця від 16 травня 2013 року відкрито виконавче провадження за даним виконавчим листом.

Актом державного виконавця від 12 вересня 2013 року підтверджується виконання рішення суду, зокрема, встановлено, що боржником ОСОБА_5 рішення суду виконано. I гараж площею 37,1 кв. м, II гараж площею - 25,8 кв. м, III гараж площею - 26 кв. м, IV гараж площею - 25,8 кв. м,

V - гараж площею 25,5 кв. м, приміщення 1-1 площею 16,7 кв. м, приміщення 1-2 площею 17,6 кв. м, коридор 1-3 площею - 13,5 кв. м, приміщення 1-4 площею 15,5 кв. м, приміщення 1-5 площею 13 кв. м, приміщення 1-6 площею 19,6 кв. м звільнено, замки замінено, ключі знаходяться у власника ОСОБА_4

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 30 вересня 2013 року стверджується виконання рішення суду в частині зобов`язання

ОСОБА_3 усунути перешкоди суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 у користуванні належним їй на праві приватної власності майна. Зазначено про звільнення боржником ОСОБА_3 гаража площею 37,1 кв. м, гаража площею - 25,8 кв. м, гаража площею - 26 кв. м.; гараж площею - 25,8 кв. м, гараж площею 25,5 кв. м.; приміщення площею 16,7 кв. м.; приміщення площею 17,6 кв. м, коридор площею - 13,5 кв. м, приміщення площею 15,5 кв. м.; приміщення площею 13 кв. м, приміщення площею 19,6 кв. м. Копію постанови направлено сторонам.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3, апеляційний суд правильно застосувавши положення ст. 369 ЦПК України, дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, навівши належні підстави того, що рішення суду, що набрало законної сили, має бути виконано, а наведена заявником підстава не підпадає під умови застосування ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Аналогічні за змістом правові висновки висловлені й Верховним Судом України у постанові від 25 листопада 2015 року № 6-172цс15.

Доводи касаційної скарги висновок апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки під час розгляду справи судами не були порушені норми процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції згідно п.1 ч.1 ст. 342 ЦПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року в частині заяви ОСОБА_3 до Другого відділення державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишити без змін.