розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 січня 2017 року,

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2005 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_5 31 жовтня 2016 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням заявниці 30-ти денного строку для усунення недоліків, а саме для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин поважності пропуску строку.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 січня 2017 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, повний текст рішення суду першої інстанції, яке містило і мотивувальну частину, було ухвалено 22 серпня 2005 року.

З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_5 була присутня при проголошенні рішення. Зауважень на протокол судового засідання ОСОБА_5 не подавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦПК України, у редакції 2005 року, копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення.

Тобто норма вказаної статті не зобов'язувала суд направляти копію рішення особам, які брали участь у справі, а лише давала право на їх вимогу видати копію рішення. Цим правом відповідачка, будучі присутньою в судовому засіданні 22 серпня 2005 року та визнавши позов, не скористалася.

Доводи, на які посилається заявниця, як на підставу поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не є поважними, оскільки після проголошення рішення судом першої інстанції заявниця лише через 11 років подала апеляційну скаргу.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09 листопада 2004 року по справі № 41984/98 "Науменко проти України" правова певність передбачає дотримання принципу res judicata.., тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.

Крім того, у касаційній скарзі заявниця плутається у своїх поясненнях, вказуючи, що вона була присутня при проголошенні рішенні в суді першої інстанції, проте через стан здоров'я не змогла зрозуміти його зміст та одночасно вказує, що рішення при ній не проголошувалось. Всі ці обставини свідчать про неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ