розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський АкціонернийБанк" про припинення зобов'язання в частині за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 5 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") про припинення зобов'язання в частині.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 18 квітня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 10 000 доларів США зі сплатою 14% річних та кінцевим терміном повернення 18 квітня 2018 року.

2 вересня 2014 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_5 укладено договір банківського вкладу "НВУ "Щомісячний", згідно з яким останній розмістив на депозитному рахунку строковий вклад у сумі 16 000 доларів США на строк 13 місяців зі сплатою 10,6% річних, та договір банківського вкладу на вимогу "Для виплат", предметом якого було відкриття на ім'я ОСОБА_5 іменного вкладного рахунка на умовах вкладу на вимогу "Для виплат" у доларах США.

6 жовтня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_5 передав належне йому право вимоги згідно з договором банківського вкладу "НВУ "Щомісячний" від 2 вересня 2014 року, а новий кредитор прийняв право вимоги, належне ОСОБА_5 за основним договором.

13 жовтня 2014 року ОСОБА_3 направлено ПАТ "ВіЕйБі Банк" повідомлення про відступлення права вимоги.

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 направив банку заяву, в якій у відповідності до п. 2.6.5 кредитного договору просив припинити дію договору банківського вкладу "НВУ "Щомісячний" та договору банківського вкладу "Для виплат" від 2 вересня 2014 року, закрити банківські рахунки, що були відкриті на підставі цих договорів, та залишок коштів з рахунків перерахувати на поточний рахунок, відкритий згідно умов кредитного договору від 18 квітня 2008 року.

Листом ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 8 грудня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у здійсненні перерахунку, оскільки на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733/БТ "Про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕЙБІ Банк".

На підставі викладеного, з урахуванням ст. 601 ЦК України, ОСОБА_3 просив визнати припиненим його зобов'язання перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором від 18 квітня 2008 року та додатковими угодами до нього в частині заборгованості за кредитом у сумі 16 282,66 доларів США, починаючи з 12 листопада 2014 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_3 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором від 18 квітня 2008 року та додатковими угодами до нього в частині заборгованості за кредитом у розмірі 1 600 доларів США, починаючи з 12 листопада 2014 року, на підставі договору про відступлення права вимоги від 6 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з припиненням зобов'язання ПАТ "ВіЕйБі Банк" за договором банківського вкладу "НВУ "Щомісячний" від 2 вересня 2014 року у розмірі 16 000 доларів США, укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 5 квітня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що до правовідносин, які виникли між сторонами, не застосовуються положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , оскільки заява ОСОБА_3 про перерахування коштів надійшла до банку 12 листопада 2014 року, тобто до впровадження тимчасової адміністрації та процедури ліквідації. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав відповідно до положень ст. ст. 601, 602 ЦК України для визнання припиненим зобов'язання ОСОБА_3 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором від 18 квітня 2008 року та додатковими угодами до нього в частині заборгованості за кредитом у сумі 16 000 доларів США, починаючи з 12 листопада 2014 року, на підставі договору про відступлення права вимоги від 6 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в іншому навпаки. Зарахування зустрічних позовних вимог не є процедурою, на підставі якої здійснюється списання, тому у банку були відсутні правові підстави для проведення зарахування зустрічних позовних вимог, оскільки позивач звернувся до ПАТ "ВіЕйБі Банк" з вимогою про перерахунок коштів з його рахунку "Для виплат" в межах дії депозитного вкладу на підставі п. 2.5.6.3 кредитного договору, та не просив провести зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України.

Такий правовий висновок апеляційного суду є правильним, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 квітня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 10 000 доларів США зі сплатою 14% річних та кінцевим терміном повернення - 18 квітня 2018 року.

Того ж дня між банком та ОСОБА_5 укладено договір банківського вкладу на вимогу "Для виплат", предметом якого було відкриття на ім'я ОСОБА_5 іменного вкладного рахунка на умовах вкладу на вимогу "Для виплат" у доларах США.

6 жовтня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_5 передав належне йому право вимоги згідно з договором банківського вкладу "НВУ "Щомісячний" від 2 вересня 2014 року, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне ОСОБА_5 за основним договором.

13 жовтня 2014 року ОСОБА_3 направлено ПАТ "ВіЕйБі Банк" повідомлення про відступлення права вимоги.

12 листопада 2014 року банк отримав заяву позивача, у якій у відповідності до п. 2.6.5 кредитного договору він просив припинити дію договору банківського вкладу "НВУ "Щомісячний" та договору банківського вкладу "Для виплат" від 2 вересня 2014 року, закрити банківські рахунки, що були відкриті на підставі цих договорів, та залишок коштів з рахунків перерахувати на поточний рахунок, відкритий згідно умов кредитного договору від 18 квітня 2008 року.

Листом ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 8 грудня 2014 року ОСОБА_6 відмовлено у здійсненні перерахунку, оскільки на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733/БТ "Про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕЙБІ Банк".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на ст. 601 ЦК України та пункт 2.5.6 кредитного договору.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пунктом 2.5.6 кредитного договору передбачено, що на підставі ст. 1071 ЦК України та у відповідності до пунктів 2.3, 2.5.2, 2.5.4 цього договору банк має право на договірне списання коштів з рахунка позичальника, вказаного в п. 2.1.2 цього договору, для виконання розрахунків за договором купівлі-продажу та боргових зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України у редакції, яка діяла на час звернення позивача до банку, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Отже, ця норма визначає підстави списання коштів з банківського рахунка та не регулює припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вірно визначив характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягала застосуванню до цих правовідносин, і, встановивши, що позивач звернувся до банку із заявою про списання з рахунку "Для виплат" коштів у межах дії депозитного вкладу, як це передбачено п. 2.5.6.3 кредитного договору, а не із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання зобов'язань припиненими в частині.

Крім того, доводи касаційної скарги щодо неправильного вирішення апеляційний судом питання розподілу судових витрат та незастосування норм Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) є безпідставними, оскільки перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено ст.ст. 3, 5 Закону України "Про судовий збір". Оскільки цими нормами не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ