Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем’яносова М.В.,

Іваненко Ю.Г.,

Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року,

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вказуючи на те, що 23 жовтня 2015 року було відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа виданого Нововодолазьким районним судом Харківської області від 18 червня 2015року про стягнення з ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 суми коштів.

У своїй скарзі боржник ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначав, що виконавчий доку­мент, пред'явлений стягувачем на виконання до відділу примусового виконання рі­шень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не вірно вказана дата набрання чинності рішення, в постанові про відкриття провадження не зазначено банківських рахунків, що позбавило боржника можливості до­бровільно виконати рішення суду.

У зв'язку з чим виконавчий документ, що пред'явлений стягувачем до виконання, не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче прова­дження" не підлягає виконанню.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 червня 2016 року скаргу задоволено.

Визнано бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведева О.В., в частині не винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконною, скасовано постанову від 23 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа виданого Нововодолазьким районним судом Харківської області про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 суми коштів.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 червня 2016 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою в задоволені скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі вико­навчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" держа­вний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення за виконавчим документом.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги до виконавчого документа, у виконавчому документі зазначається дата набрання за­конної (юридичної) сили рішенням;

Апеляційном судом установлено, що відповіднодо копії виконавчого листа виданого Нововодолазьким районним судом Харківської області від 18 червня 2015 року про стягнення з ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 суми коштів, в ньому зазначена дата на­брання законної (юридичної) сили рішенням.

На час пред'явлення виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження 23 жовтня 2015 року, не існувало ухвали апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2015 року у справі № 631/970/14 за заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" про виправлення описки в рішенні апеляційного суду Харківської області, якою вказано правильну дату його ухвалення 18 серпня 2015 року замість неправильної 18 червня 2015 року.

Отже апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку справу, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.