Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Національного заповідника "Давній Галич", третя особа - ОСОБА_3, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення доплати за розширений обсяг робіт та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 17 лютого 2012 року вона працювала на посаді прибиральниці службових приміщень Національного заповідника "Давній Галич". 05 травня 2016 року їй стало відомо про звільнення з роботи 04 травня 2016 року за прогул. Вважає дане звільнення незаконним і таким, що проведено з мотивів неприязних стосунків до неї керівництва заповідника, оскільки трудову дисципліну вона не порушувала, а раніше у зв'язку з незаконним звільненням з роботи вона за рішенням суду була поновлена на роботі. Крім того, в день звільнення з роботи її не ознайомили з наказом про звільнення та не видали трудової книжки. Крім того, наказом від 13 серпня 2013 року їй було встановлено 50 % доплати за розширений обсяг робіт, однак така доплата їй не виплачувалась, заборгованість по даних виплатах за період з 01 серпня 2013 року по 01 травня 2016 року становить 20 595 грн.

Ураховуючи викладене, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення від 04 травня 2016 року; поновити її на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, доплати за розширений обсяг робіт у розмірі 20 595 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України № 6-2801цс15 від 19 жовтня 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт прогулу доведений, проте позивачка пояснити причини прогулу відмовилася. При цьому те, що ОСОБА_2 не давала пояснення з приводу порушення трудової дисципліни саме по собі не є підставою для поновлення її на роботі. Крім того, вона була закріплена за приміщенням, яке обслуговується однією штатною одиницею прибиральниці, а тому підстав для виплати доплати за розширений обсяг робіт не має.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.