розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка відбулася 26 листопада 2015 року на перехресті автодороги "Броди-Тернопіль" з вини відповідача, він зазнав матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути ОСОБА_5 159 000 грн. матеріальної шкоди (витрати на відновлення та ремонту автомобіля за вирахуванням страхового відшкодування), 50 000 грн. моральної шкоди, 1 991,13 - витрати на лікування після ДТП, 1 968,11 грн. - витрати на лікування для відновлення здоров'я, 1 600 грн. - витрати на визначення вартості матеріального збитку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 213 535,54 грн., з яких: 159 000 грн. - матеріальна шкода, 1 147,79 грн. - витрати на лікування після ДТП, 1 787,75 грн. - витрати на лікування для відновлення здоров'я, 1 600 грн. - витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, а також моральна шкода у розмірі 50 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що внаслідок ДТП, яка відбулася 26 листопада 2015 року на перехресті автодороги "Броди-Тернопіль" з вини ОСОБА_5, автомобіль ОСОБА_4 Skoda Осtaviа Тоuг зазнав механічних пошкоджень, а позивач після отриманих травм був госпіталізований до лікарні.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаної ДТП підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2016 року.

Згідно виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" з 26 листопада 2015 року по 02 грудня 2015року з діагнозом - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій і садно скроні справа, у зв'язку з ДТП, що сталась 26 листопада 2015 року.

Згідно висновку судового експерта від 21 січня 2016 року розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного вище автомобіля Skoda Осtaviа Тоuг становить 209 000 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" виплатило ОСОБА_4 50 000 грн. страхового відшкодування.

Відповідач подав заяву про визнання позову в повному обсязі, зокрема заявлених до стягнення сум, обставин та доводів, які зазначені в позовній заяві (а. с. 49).

За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України (435-15) факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1192 ЦК України підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

За змістом ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що відповідач визнав позов, вина якого у скоєнні ДТП підтверджено матеріалами справи. Розмір завданої позивачу шкоди підтверджено висновком експерта, квитанціями та іншими доказами, яким надана належна правова оцінка.

Судом першої інстанції, повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Доводи касаційної скарги, що позивач зменшив розмір позовних вимог в день судового засідання 04 липня 2016 року, але про це не було відомо відповідачеві, спростовуються матеріалами справи, так як із заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що вона подана до суду 04 липня 2016 року, розмір позовних вимог зменшено до 214 559,41 грн. (а. с. 47), відповідачем визнано позов у сумі 214 559,41 грн. заявою від 04 липня 2016 року (а. с. 49), судом задоволено позов у розмірі 213 535,54 грн. та надано оцінку і обґрунтування підстав кожній позовній вимозі з посиланням на докази та норми чинного законодавства.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.