У х в а л а 
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     12 квітня 2007 року  м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
 
 
     суддів:
 
     Барсукової В.М.,  Берднік I.С.,  Григор'євої Л.I.,  -
 
 
     розглянувши  в  попередньому  судовому  засіданні  справу  за
позовом  ОСОБА_1   до   відділення   виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних захворювань України,  відділення  виконавчої  дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та  професійних  захворювань  України   в   Полтавській   області,
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві  та  професійних   захворювань
України в Карлівському та Машівському районах Полтавської  області
про визнання права на перерахунок в сторону підвищення  щомісячних
сум страхової виплати відшкодування втрати заробітку від нещасного
випадку на виробництві та про  проведення  перерахунку  щомісячних
сум страхової виплати починаючи з 01.11.2001 року по даний  час  і
стягнення донарахованих сум страхових виплат,
                        в с т а н о в и в:
     У липні 2005 року позивач, звернувшись  до  суду  з  указаним
позовом,  зазначав,  що  в   результаті   нещасного   випадку   на
виробництві, який трапився  18.04.1972р.,  він  став  інвалідом  2
групи і згідно висновку МСЕК від 11.07.1972р. внаслідок  трудового
каліцтва втратив довічно 100% професійної працездатності.
     Після вступу в дію Закону  України  "Про  загальнообов'язкове
державне  соціальне   страхування   від   нещасного   випадку   на
виробництві та професійного захворювання,  які  спричинили  втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
        , у 2001 році третій відповідач отримав
його справу з відділення  виконавчої  дирекції  Фонду  соціального
страхування від нещасних випадків на  виробництві  та  професійних
захворювань  України  в  м.  Черкаси.   Постановою   №   360   від
31.07.2001р. йому було продовжено  виплату  довічно,  починаючи  з
01.05.2001р., щомісячно страхове відшкодування в сумі 131 грн.  62
коп. Починаючи з  29.10.2001р.  йому  виплачує  третій  відповідач
щомісячно страхове відшкодування в сумі 131 грн. 62 коп.
     Однак позивач вважає, що  у 2002-2005 роках збільшувалась  як
мінімальна  заробітна  плата,  так  і  прожитковий   мінімум   для
непрацюючих осіб, збільшувалась місячна заробітна плата в  галузях
будівництва України, проводилась індексація споживчих цін, а  тому
відповідач   повинен   був   проводити   перерахунок   щомісячного
страхового  відшкодування  в  сторону  збільшення  з   урахуванням
індексу споживчих  цін  (індексу  інфляції).  Оскільки  відповідач
цього не  робив,  він  вважає,  що  має  право  на  отримання  від
відповідачів  доплати  (донарахування)  щомісячних  сум  страхової
виплати за 44 місяці 
( з 1 листопада 2001 року по 1 липня 2005 року)
на загальну суму 8000 грн.
     Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області  від
19 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного  суду
Полтавської області від 20 грудня 2006 року, у задоволенні  позову
відмовлено.
     У  поданій  касаційній   скарзі   ОСОБА_1   просить   рішення
Карлівського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2006
року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня
2006  року  скасувати  і  направити  справу  на  новий  розгляд  у
Карлівський районний суд Полтавської області в іншому складі суду,
посилаючись   на   порушення   судами   норм   матеріального    та
процесуального права.
     Згідно ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами касаційного
оскарження   судового   рішення   може   бути   лише   неправильне
застосування судом норм  матеріального  права  чи  порушення  норм
процесуального права.
     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені  в  рішенні  суду  чи
відкинуті   ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   чи
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.
     Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної  скарги  не
вбачається порушення судами першої та апеляційної  інстанцій  норм
матеріального та процесуального права, колегія  суддів  вважає  за
необхідне касаційну скаргу відхилити.
     Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
     Рішення Карлівського районного суду Полтавської  області  від
19 жовтня  2006  року  та  ухвалу  Апеляційного  суду  Полтавської
області від 20 грудня 2006 року залишити без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Судді:
 
     В.М.Барсукова
 
 
     I.С.Берднік 
 
 
     Л.I. Григор'єва