розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Іллінецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів дізнання та досудового слідства, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 червня 2015 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Іллінецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УМВС України у Вінницькій області) про відшкодування майнової шкоди.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 31 серпня 2006 року учасниками слідчо-оперативної групи співробітниками Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області в складі оперуповноваженого Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області Сірука В.М., Скляра М.В. та Резніка В.П. проведений огляд приватного житлового приміщення ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. За результатами огляду вилучено майно: дев'ять системних блоків комп'ютерів в робочому стані, фінансову документацію, три комп'ютерні компакт-диски, про що було складено протокол огляду та вилучення. Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 грудня 2007 року такі дії слідчих були визнані протиправними.

Як зазначав позивач, за результатами незаконно проведеної перевірки працівниками органу дізнання, 19 жовтня 2007 року слідчим Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Коротковим С.В. порушена відносно нього кримінальна справа за ч. 1 ст. 176 КК України. У ході розслідування даної кримінальної справи з 11 квітня 2007 року відносно нього обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд. Постановою слідчого Іллінецького РВ УМВС від 02 грудня 2011 року зазначену кримінальну справу було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд підставі ч. 1 ст. 15, ст. ст. 1166, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на його користь 362 554 грн 67 коп., серед яких: вартість втраченого заробітку та інших грошових доходів - 358 954 грн 67 коп.; вартість послуг адвоката - 3 600 грн.; стягнути з Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, УМВС України у Вінницькій області та із Державної казначейської служби України солідарно за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на його користь вартість вилученого та втраченого майна у загальній сумі 169 021 грн, серед яких: вартість 9 системних блоків комп'ютерів - 69 021 грн.; вартість розроблених та встановлених програм - 100 000 грн.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 червня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 19 жовтня 2006 року по факту порушення авторських і суміжних прав корпорації "Майкрософт" щодо ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України та 11 квітня 2007 року обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. 27 березня 2007 року по кримінальній справі було винесено постанову про перекваліфікацію та перекваліфіковано діяння на ч.2 ст. 176 КК України.

Кримінальна справа відносно ОСОБА_2 неодноразово закривалась на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (у редакції 1960) за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину.

Постановою слідчого СВ Іллінецького РВ УМВС України від 02 грудня 2011 року кримінальну справу закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької Області від 19 серпня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ДКСУ за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 30 000 грн та витрати за надання юридичної допомоги у розмірі 2 867 грн 05 коп.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2013 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області в частині відшкодування моральної шкоди змінено, збільшено суму стягнення моральної шкоди до 80 000 грн. В частині відшкодування майнової шкоди та сум, сплачених ОСОБА_2 у зв'язку наданням йому юридичної допомоги, вказане рішення скасовано і залишено вказані вимоги без розгляду з підстав, що судом не враховано порядок, встановлений ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Постановою начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12 травня 2014 року вирішено відшкодувати позивачеві 650 грн, сплачених ним за надання юридичної допомоги у кримінальній справі, у задоволенні вимог про відшкодування втраченого заробітку та інших грошових доходів у сумі 287 379 грн 03 коп. відмовлено; майно, вилучене у ОСОБА_2, яке є речовими доказами у кримінальній справі № 06070195 повернути власнику.

ОСОБА_2 оскаржив вказану постанову начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12 травня 2014 року до Іллінецького районного суду Вінницької області в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року постанову начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12 травня 2014 року скасовано, як таку, що винесена з порушенням визначеного законом порядку та на підставі неповно зібраних та досліджених матеріалів.

Ухвала Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року ОСОБА_2 не оскаржувалась, інша постанова про відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_2 на виконання п. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) органом досудового розслідування на виконання вимог не виносилась.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12) та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем не додержано процедуру відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державних органів, передбаченою чинним законодавством, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.