розглянувши у судовому засіданні справу за позовом позовом ОСОБА_6 до військової частини 3017, третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою військової частини 3017 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до військової частини 3017 про відшкодування майновоїшкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування вимог зазначав, що 07 травня 2015 року по вул. Сучасній на перехресті з вул. Новосодівська площадка м. Слов'янська Донецької області о 09 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля "ГАЗ 2705", номерний знак 17-04Ф4, що належить військовій частині 3017, під керуванням санітара медичного пункту 3-го батальйону оперативного призначення ОСОБА_7 Внаслідок ДТП його автомобіль Chevrolet Lacetti отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту складає 33 939 грн 05 коп.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Оскільки винний водій на момент ДТП виконував службові обов'язки та керував автомобілем, який належить військовій частині 3017, ОСОБА_6 просив стягнути вказану суму майнового збитку із відповідача.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто із військової частини 3017 на користь ОСОБА_6 відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 33 939 грн 05 коп. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі військова частина 3017, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 07 травня 2015 року по вул. Сучасній на перехресті з вул. Новосодівська площадка м. Слов'янська Донецької області о 09 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОСОБА_6 Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля "ГАЗ 2705", номерний знак 17-04Ф4, що належить військовій частині 3017, під керуванням санітара медичного пункту 3-го батальйону оперативного призначення ОСОБА_7

Внаслідок ДТП автомобіль Chevrolet Lacetti отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу деталей становить 33 939 грн 05 коп., з урахуванням - 23 566 грн 50 коп.

За доводами касаційної скарги оспорюється належність особи-відповідача у справі та стягнення суми відшкодування шкоди без урахування коефіцієнта фізичного зносу деталей.

За загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України (435-15) вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

У такому випадку обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить такій юридичній особі, покладається на власника цього джерела підвищеної небезпеки, а не на винного водія.

Згідно витягу з наказу командира військової частини 3017 Національної Гвардії України № 56 від 02 жовтня 2014 року солдата ОСОБА_7 зараховано до списку особового складу мобілізованих військовослужбовців, які прибули з військової частини 3021 для подальшого проходження служби з 02 жовтня 2014 року.

Солдата ОСОБА_7 - водія-санітара медичного пункту 3-го батальйону оперативного призначення, зі списків особового складу військової частини 3017 виключено відповідно до витягу з наказу командира військової частини 3017 Національної Гвардії України № 216 від 24 липня 2015 року.

Автомобіль "ГАЗ 2705", номерний знак 17-04Ф4, що спричинив ДТП, належить військовій частині № 3017.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Зміст наведених норм права підтверджує правильність висновків судів про покладення на військову частину 3017 відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП ОСОБА_7, оскільки вказана військова частина була його місцем проходження військової служби, а ДТП сталася під час виконання ним військового обов'язку як водія-санітара медичного пункту 3-го батальйону оперативного призначення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (z1074-03) , вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-691цс15 від 02 грудня 2015 року, правильним є стягнення із винного водія фактичної вартості ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові без урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Таким чином, на підставі наведених норм закону власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди, у тому числі й вартості ремонту з урахуванням зношених деталей.

Враховуючи те, що норми матеріального права судами застосовано правильно, справу вирішено із дотриманням норм процесуального закону, а доводи касаційної скарги на законність судових рішень у справі не впливають, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу військової частини 3017 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2016 року залишити без змін.