розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Содовий завод"про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини заробітку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (далі - ВАТ "Содовий завод") із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини заробітку.

Обґрунтовував свої вимоги тим, що з 07 січня 1983 року по 20 червня 2000 року він працював у ВАТ "Содовий завод" начальником цеху автомобільного транспорту. При звільненні з підприємства відповідач не провів з ним повного розрахунку. До теперішнього часу фактичного розрахунку з ним не здійснено, заборгованість складає 3028 грн 64 коп., у зв'язку з чим він просив стягнути зазначену суму заборгованості із заробітної плати та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів її виплати у розмірі 13 670 грн 37 коп.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2016 року, стягнуто із ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_6 заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 028 грн 64 коп. В іншій частині позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів у частині відмови у задоволенні його вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітку, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 07 січня 1983 року по 20 червня 2000 року працював у ВАТ "Содовий завод" начальником цеху автомобільного транспорту.

Згідно довідки ліквідатора ВАТ "Содовий завод" від 16 березня 2016 року на час звільнення йому була нарахована та невиплачена заробітна плата за період з липня 1999 року по червень 2000 року у розмірі 3 028 грн 64 коп.

Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_6 про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, суди виходили із того, що із довідки ліквідатора ВАТ "Содовий завод" від 16 березня 2016 року вбачається, що заборгованість підприємства перед позивачем становить 3 028 грн 64 коп. Проте інформації, за який період виникла ця заборгованість, та з чого вона складається, чи це є сума невиплаченої заробітної плати після утримання податків та платежів, чи з неї ще потрібно утримати податки і обов'язкові платежі, в листі не зазначено. Відсутність належних та допустимих доказів про розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) унеможливлює розрахунок компенсації та є підставою для відмови у позові через його недоведеність.

Погодитися із такими висновками не можна.

Згіднозі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці", компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року, проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) (далі - Положення).

Згідно із п. п. 2-5 Положення, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівнику за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується. Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць.

Судами вірно зазначено, що вихідними даними для обрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, коли затримка виплати заробітної плати виникла за кілька календарних місяців, є сума нарахованої і не виплаченої працівнику заробітної плати за кожен місяць окремо.

Довідка ліквідатора ВАТ "Содовий завод" від 16 березня 2016 року таких даних не відображає, а містить лише загальну суму заборгованості із виплати заробітної плати ОСОБА_6 за період з липня 1999 року по червень 2000 року у розмірі 3 028 грн 64 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відмовляючи ОСОБА_6 у стягненні компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати через відсутність доказів про розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати за відповідний місяць, суди у порушення ст. 10 ЦПК України не роз'яснили позивачу право на витребування доказів та наслідки їх неподання.

З урахуванням викладеного, судові рішення у справі підлягають скасуванню у частині вирішення позову про стягнення компенсації втрати частини заробітку із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції за ст. 338 ЦПК України.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються та в силу вимог ст. 335 ЦПК України колегією суддів не переглядаються.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргуОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2016 року скасувати у частині вирішення позову ОСОБА_6 про стягнення компенсації втрати частини заробітку, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.