Умнової О.В., Ткачука О.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства "Марія", третя особа - реєстраційна служба Запорізького районного управління юстиції, про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою фермерського господарства "Марія" на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року,-

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2 загальною площею 13,4223 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована на території Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10 січня 2014 року, укладений з фермерським господарством "Марія".

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 13,4223 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого 22 серпня 2003 року Запорізькою районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 382.

Вказана земельна ділянка була передана в оренду фермерському господарству "Марія", за договором оренди землі раніше (приблизно 10 років тому).

Оскільки ОСОБА_4 не мала бажання продовжувати договірні відносини з ФГ "Марія", вона уповноваживши довіреністю ОСОБА_5, доручила останній витребувати державний акт на право власності на землю та з'ясувати строк дії договору оренди належної позивачу земельної ділянки з ФГ "Марія".

В жовтні 2015 року ОСОБА_4 довідалася про укладання від її імені договору оренди вищевказаної земельної ділянки від 10 січня 2014 року, за яким земельна ділянка була передана в оренду відповідачу на строк - 15 років. Відмітки про реєстрацію договору оренди не мав. Позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2014 року є не дійсним, оскільки нею не підписувався. Про дію даного договору останній не було відомо. На усні звернення до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку, залишені останнім без відповіді та реагування.

Позивач вважає, що при укладенні договору порушені вимоги письмової форми правочину, що встановлено ст. 207 ЦК України, за якої правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами, оскільки ОСОБА_4 його не підписувала, тому звернулася з вищевказаним позовом до суду.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року, позов задоволено. Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_2 загальною площею 13,4223 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована на території Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10 січня 2014 року, укладений з фермерським господарством "Марія". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 13,4223 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого 22 серпня 2003 року Запорізькою районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 382.

Договір оренди вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 не підписувала. Про дію даного договору останній не було відомо.

Представником відповідача у письмовій формі визнано, що підпис на договорі оренди земельної ділянки не належить ОСОБА_4 та що його здійснено її онуком ОСОБА_6, також зазначено, що орендну плату за використання ФГ "Марія" земельної ділянки отримував представник останньої; сплату земельного податку за використання даної земельної ділянки здійснювало ФГ "Марія".

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач не підписувала договір оренди земельної ділянки та не виявляла вільного волевиявлення на його укладення, тому договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України, та, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою визнання недійсності укладеного правочину.

Доводи касаційної скарги, про те що відповідач визнає, що підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди вищевказаної земельної ділянки від 10 січня 2014 року вчинено не орендодавцем, а за дорученням її онуком ОСОБА_6, обґрунтовано не взятодо уваги судами попередніх інстанцій, оскільки в матеріалах справи відсутнє доручення від імені позивача на ім'я ОСОБА_6, останній не мав довіреності представляти інтереси позивача.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та обґрунтовано відхилені.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу фермерського господарства "Марія" відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року залишити без змін.