Головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6, треті особи: Управління історичного середовища Львівської міської ради, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про відновлення пам'ятки культурної спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року,

У грудні 2014 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_6 привести пам'ятку архітектури - будинок АДРЕСА_1 до належного стану.

Позов мотивовано тим, що відповідач є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 Будинок АДРЕСА_1 належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Відповідачем влаштовано дверний отвір на місці віконного; з проїзду Крива Липа відповідач облаштувала до свого майна прибудову-терасу. При цьому, до управління охорони історичного середовища та до Львівської міської ради не зверталася щодо надання висновків до проектної документації та щодо одержання дозволу на виконання проведених нею робіт у нежитлових приміщеннях будинку, що є пам'яткою архітектурної спадщини. Позивач вважає, що такі роботи проведено незаконно та самочинно, у зв'язку із чим звернувся до суду з позовом про зобов'язання привести будинок у попередній стан.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року рішення районного суду скасовано з ухваленням нового рішення. Зобов'язано ОСОБА_6 належні їй на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 128,8 кв.м та 110,7 кв.м в будинку АДРЕСА_1 привести до попереднього стану шляхом демонтажу дверного отвору та відновлення віконного отвору зі сторони вул. Січових Стрільців і демонтажу тераси в проїзді Крива Липа, прибудованої до належних ОСОБА_6 нежитлових приміщень.

Представник ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не довів ті обставини, на які посилався, як на підстави своїх вимог, зокрема того, що влаштування в нежитлових приміщеннях будинку АДРЕСА_1 дверного отвору на місці віконного, облаштування прибудови тераси в проїзді було здійснено відповідачем ОСОБА_6 Технічні паспорти на спірні нежитлові приміщення передбачають наявність вхідного вузла, що являє собою терасу зі сходами зі сторони проїзду Крива Липа та входу зі сторони вул. Січових Стрільців. Дані роботи з облаштування вхідного вузла, що являє собою терасу зі сходами зі сторони проїзду Крива Липа та входу зі сторони вул. Січових Стрільців були зроблені попереднім власником ОСОБА_9, відповідно до проектної документації розробленої ліцензованою організацією ПП "Ярко і К". Даний проект погоджено без зауважень у відділі охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом від 6 вересня 2013 року за № 2/74 та у Департаменті культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України, що підтверджується листом директора цього департаменту про погодження проекту влаштування входу в нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1, який є пам'яткою архітектури місцевого значення від 23 вересня 2013 року за № 3042/10/61-3.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури та пам`яткою культурної спадщини, зміну якої - влаштування дверного отвору на місці віконного отвору та влаштування тераси проведено без дозволу. Проведення робіт з облаштування вхідного вузла, що являє собою терасу зі сходами зі сторони проїзду та входу зі сторони вул. Січових Стрільців відповідно до проектної документації розробленої ліцензованою організацією і погодження його у відділі охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації листом від 6 вересня 2013 року за № 2/74 та у Департаменті культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України листом директора цього департаменту, не може братись до уваги, оскільки не стосується тераси зі сторони проїзду Крива Липа, а також в зв`язку з відсутністю доказів про отримання інших дозволів на проведення цих робіт, зокрема рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту.

Згідно висновків апеляційного суду зміст договорів купівлі-продажу, відповідно до яких технічні характеристики об'єктів продажу станом на 29 вересня 2014 року, фактично відповідають тим, що зазначені в технічному паспорті, виготовленому 3 вересня 2014 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", і які передбачають наявність вхідного вузла, що являє собою терасу зі сходами зі сторони проїзду та входу зі сторони вул. Січових Стрільців не стверджують законність проведених будівельних робіт, оскільки технічні паспорти не є правовстановлюючими документами, а лише відображають наявний стан об"єкта.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, уклавши договори купівлі-продажу від 29 вересня 2014 року, набула у власність об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 128,9 кв.м та 110,7 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 81-98, 112, 117).

Вказаний будинок належить до пам'яток архітектури місцевого значення відповідно до рішення Львівського облвиконкому від 26 лютого 1980 року "Про взяття під охорону держави споруд Львівської обласні, що мають визначну наукову, історичну, містобудівельну і художню цінність" (а.с.100-106).

Будинок є пам'яткою культурної спадщини, а також згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 131 1 від 9 грудня 2005 року "Про затвердження меж історичного ореолу та зони регулювання забудови міста Львова", розташований у межах історичного ореолу м. Львова.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст.3 Закону державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи культурної спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Згідно ч.2 ст.24 Закону використання пам'ятки повинно здійснюватися у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Частина 1 ст.22 Закону передбачає, що пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ним рухоме за нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Статтею 39 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачений обов'язок власника пам'ятки або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечувати збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію за ремонт пам'ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.

Згідно ст. 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ремонт та реставрація пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Відповідно до ч.3 ст.47 Закону юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року з наступними змінами та доповненнями, під будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.

Відповідно до ч.ч.1-2, 10 ст. 29 Закону "Про планування і забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, і надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Здійснення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Аналогічні положення вищевказаних законів містяться і в Типових регіональних правилах забудови, затверджених наказом Держбуду України 10 грудня 2001 року № 219, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 року № 4/62902 (z0004-02) (далі - Правила), зокрема, реконструкція будинків здійснюється лише з дозволу виконавчого комітету відповідної ради (розділ 7 Правил); проектна документація до її затвердження підлягає комплексній державній експертизі згідно із Порядком затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва й проведення їх комплексної інвестиційної державної експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1308 (1308-98-п) (п. 11.1 розділу 11 Правил); погоджений проект подається на розгляд до містобудівної ради при головному архітекторі району (міста) (п. 11.3 розділу 11 Правил); здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством (п.12.7 розділу 12).

З урахуванням наведених норм та з огляду на те, що будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури та пам`яткою культурної спадщини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зміну вказаної пам'ятки - влаштування дверного отвору на місці віконного отвору та влаштування тераси проведено без дозволу.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

Посилання у касаційній скарзі на те, що зміст договорів купівлі-продажу (а.с.112-114;117-119) відповідно до яких технічні характеристики об'єктів продажу станом на 29 вересня 2014 року, фактично відповідають тим, що зазначені в технічному паспорті, виготовленому 3 вересня 2014 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (а.с.122-128), і які передбачають наявність вхідного вузла, що являє собою терасу зі сходами зі сторони проїзду та входу зі сторони вул. Січових Стрільців є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не підтверджують законність проведених будівельних робіт, а технічні паспорти не є правовстановлюючими документами, а лише відображають наявний стан об"єкта.

Апеляційний суд правильно виходив з того, що проведення робіт з облаштування вхідного вузла, що являє собою терасу зі сходами зі сторони проїзду та входу зі сторони вул. Січових Стрільців відповідно до проектної документації розробленої ліцензованою організацією (а.с.13, 8-149) і погодження його у відділі охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації листом від 6 вересня 2013 року за № 2/74 (а.с.129) та у Департаменті культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України листом директора цього департаменту, не може братись до уваги, оскільки не стосується тераси зі сторони проїзду Крива Липа, а також в зв`язку з відсутністю доказів про отримання інших дозволів на проведення цих робіт, зокрема рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що реконструкцію проведено без належно оформленого дозволу, а тому порушено вимоги норм законодавства, за що власник несе відповідальність.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.