розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до кредитної спілки "Кредо" про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 04 грудня 2013 року між ним та кредитною спілкою "Кредо" (далі - КС "Кредо") було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти у розмірі 47 тис. грн. на строк до 04 грудня 2016 року.

Посилаючись на те, що у його примірнику кредитного договору не вказано розмір процентів за користування кредитом, а у примірнику відповідача вказано 26 % річних, при цьому у примірнику договору, який належить КС "Кредо", розмір річних виправлено з 24 % на 26 %, а також на те, що відповідач ввів його в оману щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, ОСОБА_3 на підставі ст. 230 ЦК України просив визнати зазначений кредитний договір недійсним та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що досягнення або недосягнення сторонами згоди щодо розміру процентів не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, а також із того, що позивач не довів введення кредитною спілкою його в оману щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, оскільки сторонами підписано графік місячних платежів та їх розмір і загальну суму кредиту.

Крім того, суди зазначили, що преюдиційним судовим рішенням кредит уже стягнуто та надано оцінку умовам кредитного договору і домовленості сторін.

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, до яких вірно застосовано норми матеріального права, а поданим сторонами доказам надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судами встановлено, що 04 грудня 2013 року між КС "Кредо" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти у розмірі 47 тис. грн. на строк до 04 грудня 2016 року.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2014 року, що набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь КС "Кредо" заборгованість за кредитним договором від 04 грудня 2013 року у розмірі 79 509 грн. 62 коп.

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (ч. 2 ст. 223 ЦПК України).

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішенням суду, що набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до ОСОБА_3 Зазначеним судовим рішенням встановлено домовленість сторін щодо умов договору та сплати відсотків. Отже, в іншому процесі оспорювати вже встановлені судом юридичні факти є неможливим.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-1199цс16 від 06 липня 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) судам роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами введення КС "Кредо" його в оману щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, оскільки у кредитному договорі наявний підписаний сторонами графік погашення щомісячних платежів, у якому зазначено їх розмір та загальну суму кредиту. Крім того, позивач не довів самого факту обману з боку КС "Кредо", наявності в його діях умислу та істотності значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Отже, суди вірно визначились із характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України) і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ст. 337 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.