розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року,

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 вересня 2011 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 271 грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 902 грн. 71 коп.

У грудні 2014 року ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, посилаючись на те, що про ухвалення рішення у справі банк не знав, копію рішення не отримував, а виконавчі листи отримав лише 25 березня 2013 року, тобто поза межами встановлено для пред'явлення виконавчого листа до виконання строку, що позбавило його можливості реалізувати свої права на стягнення із ОСОБА_3 кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, ПАТ "КБ "Надра" просило поновити йому строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року, у задоволенні заяви ПАТ "КБ "Надра" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й постановити нову ухвалу про задоволення його заяви.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення банку і пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного отримання та пред'явлення виконавчих листів до виконання.

Апеляційний суд погодився із висновком районного суду, вказавши при цьому також на те, що копію рішення районного суду від 15 вересня 2011 року банк отримав 21 вересня 2011 року, тому поважних підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання немає.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 вересня 2011 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 271 грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 902 грн. 71 коп.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, ПАТ "КБ "Надра" посилалось на те, що про ухвалення рішення у справі банк не знав, копію рішення не отримував, а виконавчі листи банком отримано лише 25 березня 2013 року, тобто поза межами встановлено строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, що позбавило його можливості реалізувати свої права на стягнення із ОСОБА_3 кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 219 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що банк отримав рішення суду першої інстанції 21 вересня 2011 року шляхом його вручення представнику Канаш, оскільки належним чином не перевірив тверджень банка про те, що з 2011 року по даний час працівника із таким прізвищем у нього немає, тобто висновок про належне отримання банком копії рішення суду першої інстанції обґрунтовано апеляційним судом на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки посиланням заявника на те, що виконавчі листи, строк пред'явлення яких сплив 28 вересня 2012 року, були отримані банком лише у 2013 році, а також на те, що в період роботи тимчасової адміністрації, запровадженої у ПАТ "КБ "Надра", був проведений значний обсяг заходів щодо реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості банку, кризові явища в економіці зумовили зростання неплатежів за кредитними договорами, у результаті чого збільшилась кількість судових справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, а фінансові труднощі банку зумовили значне звільнення працівників, зокрема й юристів, що призвело до послаблення контролю за юридичним супроводом судових справ.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ