розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватного підприємства "Нива-В.Ш.", ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверуха Наталія Іванівна, про визнання недійсними прилюдних торгів, акта про проведення прилюдних торгів арештованого майна, протоколу по проведенню прилюдних торгів і свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_5 та касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", від імені якого діє Успенський Костянтин Миколайович, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом.

Зазначала, що 21 грудня 2012 року на прилюдних торгах реалізовано квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 28 квітня 2007 року. Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., вчиненого 12 березня 2009 року.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року, описки у якому виправлені ухвалою цього ж суду від 14 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 21 грудня 2012 року, з реалізації квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним протокол № 0412378-3 по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить боржнику ОСОБА_3, складений і затверджений 21 грудня 2012 року.

Визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів арештованого майна, що є предметом іпотеки, від 27 грудня 2012 року та свідоцтво про право власності, видане того ж дня ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. і зареєстроване у реєстрі за № 662.

Витребувано у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_5 та публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), від імені якого діє Успенський К.М., у поданій касаційній скарзі просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 пропустила строк звернення до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, визначений ст. 48 Закону України "Про іпотеку". Крім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2014 року ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними відмовлено, і підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання прилюдних торгів недійсними, не встановлено, оскільки на час їх проведення виконавчий напис нотаріуса від 12 березня 2009 року був чинним.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, виходив з проведення прилюдних торгів на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню, тому у відповідності до вимог ст. 215 ЦК України вони мають бути визнані судом недійсними; так як квартира вибула з володіння позивача не з її волі та у подальшому відчужена третій особі - ОСОБА_5, у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України суд витребував квартиру на користь позивача.

Проте повністю погодитись із такими висновками не можна, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що 28 квітня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 28 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із неналежним виконанням боржником покладених на неї кредитних зобов'язань утворилась заборгованість.

12 березня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. вчинено виконавчий напис № 543 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 9 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 12 березня 2009 року.

Відповідно до протоколу по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 0412378-3 від 21 грудня 2012 року, відбулись прилюдні торги з одним учасником - ОСОБА_4, яка і стала їх переможцем, запропонувавши за предмет іпотеки 162 100 грн.

27 грудня 2012 року головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції складено акт про проведення прилюдних торгів арештованого майна, що є предметом іпотеки.

27 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Заверухою Н.І. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 14 травня 2014 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 543, вчинений 12 березня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М.

Крім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року, у позові ОСОБА_3 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та приватного підприємства "Нива-В.Ш." про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись, та визнання недійсними протоколу їх проведення відмовлено.

Обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ОСОБА_5 вказує на те, що суд, не маючи відомостей про належне повідомлення про час і місце розгляду справи, розглянув справу у його відсутності.

Розглянувши справу у відсутності ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції порушив його конституційне право на участь у судовому засіданні та, проігнорувавши вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий розгляд справи, його позицію та доводи не з'ясував і не забезпечив йому можливість переконувати суд в обґрунтованості своїх тверджень.

Наслідком таких порушень є, в тому числі, витребування майна від ОСОБА_5 Суд не перевірив, чи був останній на час ухвалення рішення власником спірного майна та чи є достатні правові підстави для витребування саме у нього нерухомого майна у порядку, визначеному ст. 388 ЦК України.

Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке було чинним на час проведення спірних прилюдних торгів.

Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Із наявних у матеріалах справи заперечень ПАТ "УкрСиббанк" проти позову вбачається, що останнє просило суд застосувати наслідки спливу позовної давності у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про іпотеку" (а.с. 66-68).

Перевіряючи законність рішення суду попередньої інстанції в цій частині, апеляційний суд відповідні висновки суду першої інстанції щодо строку позовної давності не спростував та належного правового висновку з цього приводу не зробив.

Одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин рішення апеляційного суду не можна визнати таким, що ухвалено відповідно до закону, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Сукупність обставин, наведених вище, свідчить про неможливість залишення в силі і рішення суду першої інстанції, так як, зокрема, суб'єктний склад сторін процесуально може бути змінений судом першої інстанції.

Правовий аналіз рішення суду першої інстанції свідчить про те, що відмову у позові суд обґрунтовував як безпідставністю позовних вимог, так і наслідками спливу позовної давності, що є недопустимим.

Суд помилково виходив із обізнаності позивача про проведення прилюдних торгів, в той час як правила ст. 261 ЦК України пов'язують початок перебігу позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст. ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального і такі порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", від імені якого діє Успенський Костянтин Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.