головуючого Ситнік О.М., суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватного підприємства "Інтергруп" про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року,

У лютому 2015 року Публічне акціонернетовариство "Мегабанк" (далі ПАТ "Мегабанк")звернулось до суду із позовом у якому просило розірвати кредитний договір № 91/2007 від 11 травня 2007 року, укладений з ОСОБА_9 та стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПП "Інтергруп" заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 40844,36 доларів США, та 93 175 грн 28 коп. і судові витрати у розмірі 3 654 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказувало, що 11 травня 2007 року ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 91/2007, згідно з яким останньому було надано кредит в розмірі 59 400 доларів США на строк з 11 травня 2007 року по 10 травня 2017 року з відсотковою ставкою 13,5 % річних.

З метою забезпечення своєчасного та повного повернення кредиту між позивачем та відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПП "Інтергруп" укладено договори поруки.

ОСОБА_9умови кредитного договору щодо повернення кредиту не виконує, сума заборгованості станом на 13 січня 2015 року складає 40 844, 36 доларів США, та 93 175 грн 28 коп. заборгованості по штрафам та пені, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на час розгляду справи становить 953 765 грн 94 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ "Мегабанк" задоволено.

Розірвано кредитний договір № 91/2007 від 11 травня 2007 року, укладений з ОСОБА_6

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПП "Інтергруп" заборгованість за кредитним договором № 91/2007 від 11 травня 2007 року у розмірі 40 844, 36 доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного Банку України складає 860 590 грн 67 коп. та 93 175 грн 28 коп., а всього 953 765 грн 95 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_7 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ "Мегабанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору - відмовлено.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Мегабанк" просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннючастково.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судами встановлено, що 11 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 91/207, за умовами якого останньому надано кредит в сумі 59 400 доларів США строком з 11 травня 2007 року по 10 травня 2017 року зі сплатою 13,5 % річних.

Крім того, згідно з додатковою угодою № 1 від 25 липня 2007 року до кредитного договору змінено графік погашення кредиту, який зазначено у додатку № 2 до кредитного договору.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та перерахував ОСОБА_6 кошти обумовлені кредитним договором.

ОСОБА_6 зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, проте умови договору не виконав.

11 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 укладений договір поруки № 91/2007-ІІ та між позивачем та ОСОБА_8 укладений договір поруки № 91/2007-ІІ-1, за умовами якого ОСОБА_7, ОСОБА_8 взяли на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за порушення зобов'язання за кредитним договором № 91/2007 як солідарні боржники.

05 березня 2013 року між позивачем та ПП "Інтергруп" укладений договір поруки № 07-16П/2013-П, за умовами якого ПП "Інтергруп" взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за порушення зобов'язання за кредитним договором № 91/2007 як солідарний боржник.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або ГПК України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Крім того, пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК Українивстановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Така правова позиція висловлена і Верховним Судом України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ "Мегабанк" до відповідача ПП "Інтергруп".

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_7 та відмовляючи в цій частині, апеляційним судом залишено поза увагою позовні вимоги, що заявлялися банком в суді першої інстанції щодо іншого поручителя ОСОБА_8

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_7 та відмовляючи в цій частині у задоволенні позову, усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язків, не виконав вимоги ч. 4 ст. 10, ст. 303 ЦПК України, не перевірив у достатньому обсязі законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору.

Таким чином, рішення апеляційного суду ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.