Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на малолітнього сина - ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням першої інстанції, у вересні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність ухвали в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року є безпідставними.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на малолітнього сина - ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 26-27).

Не погоджуючись із рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року, 05 вересня 2016 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивуючи тим, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин, оскільки, про обставини, що вказують на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, позивачці стало відомо лише 26 серпня 2016 року з ухвали Мінського міського суду Республіки Білорусь від 16 серпня 2016 року, яким суд встановив неналежне та несвоєчасне повідомлення ОСОБА_5 про розгляд Святошинським районним судом м. Києва цивільної справи № 759/15437/15-ц (а. с. 37-38).

Із матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2015 року представник ОСОБА_4 - Коваль М.С. особисто був присутнім в судовому засідання під час проголошення рішення, що підтверджується журналом судового засідання (а. с. 23-25).

27 січня 2016 року представник ОСОБА_4 - Коваль М.С. особисто знайомився з матеріалами справи (а. с. 31).

Крім того, 27 січня 2016 року ОСОБА_4 отримала копію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а. с. 30).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в порядку ч. 3 ст. 297 ЦПК України залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, для звернення до апеляційного суду м. Києва із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення (а. с. 51-52).

20 жовтня 2016 року на адресу апеляційного суду м. Києва надійшла заява представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку апеляційного оскарження рішення, в якій він зазначає про те, що ОСОБА_4 не була присутня під час судових засідань в суді першої інстанції, а заява і розписка (а. с. 30) від імені ОСОБА_4 про отримання копії рішення була складена адвокатом Коваль М.С. і рішення позивачці не було вручене (а. с. 55-62).

За змістом ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про те, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин, оскільки, про обставини, що вказують на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, позивачці стало відомо лише 26 серпня 2016 року з ухвали Мінського міського суду Республіки Білорусь від 16 серпня 2016 року, яким суд встановив неналежне та несвоєчасне повідомлення ОСОБА_5 про розгляд Святошинським районним судом м. Києва цивільної справи№ 759/15437/15-ц та те, що розписка (а. с. 30) від імені ОСОБА_10 про отримання копії рішення була складена адвокатом Коваль М.С. і рішення позивачці не було вручено є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суду не надано.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів та до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року, тому що ухвала законна та обґрунтована.

За таких обставин, у силу п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України колегія суддів відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її прийнято з додержанням вимог закону.

Керуючись статтями 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.