розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 хвернулась до суду із позвоом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейне життя, спільне життя у сторін не склалось у зв'язку із чим сторони проживають окремо, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть.

ОСОБА_4 вказувала, що ОСОБА_5 припинив виконувати свої обов'язки батька малолітньої дитини, брати участь у матеріальному забезпеченні сім'ї, повністю переклавши вирішення будь-яких проблем, догляд та вихання дитини на ОСОБА_4

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_4 просила розірвати шлюб з ОСОБА_5, змінити прізвище з "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4", стягнути з ОСОБА_5 аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 3 450 грн 00 коп. щомісячно та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 919 розірвано.

Після розірвання шлюбу змінено позивачу ОСОБА_4 прізвище з "ОСОБА_4" на дошлюбне "ОСОБА_4".

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн щомісячно з індексацією згідно даних щодо індексу споживчих цін Міністерства статистики України, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: шлюб укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвати, та стягнути з ОСОБА_5 аліменти на неповнолітнього сина в розмірі 500 грн, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню із ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі 1 500 грн, врахував обставини передбачені ст. 182 СК України, положення ст. 184 СК України, оскільки ОСОБА_5 має нерегулярний, мінливий дохід.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 919.

За час перебування у шлюбі, у сторін народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації та знаходиться на її утриманні.

Відповідно довідок про нараховану заробітну плату вих. № 9-зп від 10 грудня 2015 року, вих. № 11-зп від 06 червня 2016 року та вих. № 29-зп від 01 серпня 2016 року ОСОБА_4 з 01 червня 2015 року і на час надання вказаних довідок перебувала на посаді менеджера з консалтингових послуг.

Згідно відповіді ГДРІ відділу АПГФОП від 15 березня 2016 року № 8396/3/16-взп ОСОБА_5 зареєстрований на центральній базі Державного реєстру фізичних осіб (НОМЕР_1) з 01 січня 2013 року по 01 березня 2016 року (а. с. 59, 60).

Згідно довідки ГУДФС у м. Києві ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві дохід ОСОБА_5 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року становить 00 грн 00 коп. інформація про доходи за період з 2015 та 2016 відсутня, оскільки звітність до державної податкової інспекції не надходила (а. с. 105-108).

Згідно ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 27 Конвенції про права дитини передбачено, що батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 (v0003700-06) "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України (2947-14) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Ураховуючи наведене, на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 184 СК України, дійшов правильного висновку, визначивши аліменти в твердій грошовій сумі, оскільки відповідач має нерегулярний та мінливий дохід.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів залишити без змін.