Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Писаної Т.О., ПоповичО.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення компенсації (заробітної плати) за несвоєчасну виплату заробітної плати, за касаційною скаргоюОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (далі - ПАТ "Шахтоуправління "Покровське") про стягнення компенсації (заробітної плати) за несвоєчасну виплату заробітної плати.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 05 листопада 2001 року по 29 жовтня 2015 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Перед звільненням у період з 08 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року позивач був обстежений в державній установі "Інститут медицини праці НАМИ України", про що була видана відповідна довідка. Зазначена довідка сплачується у вигляді середньої заробітної плати з додаткового фонду заробітної плати. 29 жовтня 2015 року у день його звільнення відповідач не виплатив йому середнього заробітку за цією довідкою.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 280 грн 75 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням виплати доходу.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, керуючись Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) , дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги, оскільки збереження позивачу середньомісячного заробітку за дні знаходження його у клініці професійних захворювань не є виплатою за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що провадиться згідно з листком непрацездатності, а є виплатою, яка відноситься до складу додаткової заробітної плати і має разовий характер.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.