розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківських вкладів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення грошових коштів за договорами депозитних вкладів "Стандарт пенсіонерам 12 міс.", "Стандарт 12 міс.", укладеними між сторонами 04 жовтня 2011 року, 05 жовтня 2012 року, 10 грудня 2012 року, 11 грудня 2013 року і 11 лютого 2014 року, за умовами яких позивачем ОСОБА_6 у Регіональному відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк", яке знаходиться в м. Саки (Автономна Республіка Крим), було відкрито рахунки та розміщено вклади у наступних розмірах відповідно: 40 621,21 грн, 6 038,22 доларів США, 6 тис. доларів США, 20 тис. грн і 80 тис. грн строком на 12 місяців із зобов'язанням банку нараховувати відсотки на суму вкладу за ставкою обумовлених річних: 14,5 %, 10 %, 10 %, 20 % і 17 % відповідно.

До даних договорів було укладено додаткові угоди, умови яких відповідачем виконувались. На час звернення до суду з позовом строк дії договорів закінчився, проте відповідач повернути грошові кошти позивачу відмовляється, в зв'язку з чим позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року ОСОБА_6 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківських вкладів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківських вкладів змінено.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року змінено в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у травні 2014 року було конфісковано частину майнового комплексу ПАТ КБ "ПриватБанк"", яка використовувалася у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу ПАТ КБ "ПриватБанк" філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", який не мав можливості здійснювати банківську діяльність на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, зауваживши, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не несе відповідальності за договорами банківського вкладу, укладеними на території Автономної Республіки Крим, оскільки зобов'язання за такими договорами виконує Автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" (далі - АНО "ФЗВ") за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не представлено доказів на підтвердження укладання договорів та факту внесення ним коштів в ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку виконання умов договорів, на які він посилається.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитися не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 04 жовтня 2011 року між позивачем ОСОБА_6 і ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № SAMDN25000720313448, вклад "Стандарт пенсіонерам, 12 міс." про внесення 40 000 грн, строком до 04 жовтня 2012 року під 14,5 %.

05 жовтня 2012 року позивачем оформлено депозитний вклад у ПАТ КБ "ПриватБанк" "Стандарт, 12 міс." на підставі заяви № SAMDN25000729470209 про внесення 6 000 дол. США під 10 %.

Також, 10 грудня 2012 року позивачем оформлено депозитний вклад у ПАТ КБ "ПриватБанк" "Стандарт, 12 міс." на підставі заяви № SAMDN25000731309476 про внесення 5 300 дол. США під 10 %.

11 грудня 2013 року ОСОБА_6 оформлено депозитний вклад у ПАТ КБ "ПриватБанк" "Стандарт" на підставі заяви № SAMDNWFD0070032407500 про внесення 80 000 грн під 20 %.

11 лютого 2014 року між ОСОБА_6 і ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № SAMDNFD0070074626100 вклад "Стандарт" про внесення 20 000 грн, строком до 11 травня 2015 року під 17 %.

Укладалися додаткові угоди, вказані угоди виконували. Зараз строк дії договорів закінчився, позивач звернувся до банку з заявою про повернення йому вказаних сум депозитних вкладів, але відповідач відмовляється це зробити, чим, на думку ОСОБА_6, порушуються її права.

На подальші неодноразові звернення позивача і його представника до відповідача з питанням з'ясування обставин неповернення сум депозитних вкладів та повернення позивачу вказаних в договорах сум, отримано відмову.

Представником позивача на підтвердження позовних вимог в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано докази, зокрема:

- за договором від 04 жовтня 2011 року надано договір від 04 жовтня 2011 року, який належним чином банком не завірений (відсутня оригінальна підпис та печатка банку), та квитанцію від 04 жовтня 2011 року, яка не містить підпису працівника банку, який прийняв готівку, і відбитку печатки та електронного підпису працівника банку, засвідченого електронним підписом САБ;

- за договором від 05 жовтня 2012 року - надано заяву позивача від 05 жовтня 2012 року та квитанцію від 05 жовтня 2012 року, яка не містить підпису працівника банку, який прийняв готівку, і відбитку печатки та електронного підпису працівника банку, засвідченого електронним підписом САБ;

- за договором від 10 грудня 2012 року - заяву позивача від 10 грудня 2012 року та квитанції від 10 та 25 грудня 2012 року, які не містять підпису працівника банку, який прийняв готівку, і відбитку печатки та електронного підпису працівника банку, засвідченого електронним підписом САБ;

- за договором від 11 грудня 2013 року - заяву позивача від 11 грудня 2013 року;

- за договором від 11 лютого 2014 року - договір від 11 лютого 2014 року, який належним чином банком не завірений (відсутня оригінальна підпис та печатка банку), квитанцію не надано.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, за правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Висновки щодо правильного застосування статей 1058- 1060 ЦК України з урахуванням норм пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) (Інструкція втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (z0790-11) про затвердження нової Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні), зводяться до наступного.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Договір банківського вкладу є нікчемним, якщо не додержано письмової форми. Така форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

З огляду на зазначене, суди у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, повинні надати оцінку доводам і доказам сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, та щодо розмірів вкладів, про необхідність дослідження документів про укладення договорів, про обов'язковість оцінки всіх доказів, перевірки та проведення розрахунків сум і наведення відповідних результатів у судовому рішенні.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528 (z0790-11) , яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Так, апеляційний суд вищевикладеного належним чином не врахував, не взяв до уваги, що позивачем надано квитанції про внесення коштів за договорами від 04 жовтня 2011 року, 05 жовтня 2012 року, 10 грудня 2012 року, які містять найменування банку, підпис касира банку, дату здійснення касової операції, відбиток печатки (штампа) та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.