Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Закропивного О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатної ОСОБА_5 й малолітньої ОСОБА_6, до ОСОБА_7, треті особи: служба у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_8, приватний нотаріус Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Мурадова Світлана Григорівна, про визнання договору міни недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатної ОСОБА_5 й малолітньої ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2013 року між нею та ОСОБА_7 укладено договір міни, за умовами якого вона обміняла житловий будинок АДРЕСА_2, який належав їй та її дочці - ОСОБА_5 - на праві приватної власності, на квартиру АДРЕСА_1, яка належала відповідачу на праві приватної власності. Міна була вимушеною мірою, оскільки таким чином вона намагалась поліпшити побутові умови для родини, у тому числі недієздатної дочки та онуки, опікуном якої вона є.

Після переїзду у квартиру відповідача вона виявила, що ОСОБА_7 приховав від неї фактичний та дійсний стан квартири, оскільки виявилось, що у квартирі неможливо користуватися водопроводом, каналізацією, труби прогнили та протікають, стіни покриті грибком, підлога трухлява, тобто квартира не відповідає санітарно-технічним умовам. Вважала що договір міни є недійсним.

Крім того, зазначала про те, що основною умовою укладення договору міни було саме поліпшення житлово-побутових умов її родини. Проте при укладенні спірного правочину вона знаходилась під впливом тяжких обставин, а відповідач фактично ввів її в оману, умисно приховавши недоліки квартири, а, отже, її волевиявлення не було вільним.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просила суд визнати договір міни від 9 листопада 2013 року недійсним.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатної ОСОБА_5 й малолітньої ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатної ОСОБА_5 й малолітньої ОСОБА_6, суди на підставі належним чином оціненихдоказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшлиправильного висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо введення відповідачем її в оману, так як відсутні обставини, передбачені ст. 230 ЦК України, які мають істотне значення при укладенні договору міни, а саме технічний стан квартири відповідача, як незадовільний і маючий прихований дефект, про які, на думку позивачки, знав відповідач і намагався їх приховати у момент вчинення правочину, що також підтверджується преюдиційним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2015 року (а.с. 39-45), яким позивачці було відмовлено у позові про розірвання договору міни і на той час вона не вважала правочин недійсним.

Суди, дійшли вірного висновку про те, що позивачкою не доведено укладення спірного договору міни під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України), оскільки правочин, що вчинений під впливом тяжких обставин і вкрай невигідних умовах, повинен вчинятися добровільно, без наявності обману, тобто обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої вимоги, у тому числі й про визнання правочину недійсним, як вчиненого під впливом обману (ст. 230 ЦК України), є взаємовиключними.

При цьому сторони були вільні в укладенні договору (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.