Головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ПаракудаІрини Вікторівна, Першотравневий відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_8 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати таим, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26 вересня 2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В.

Позов мотивовано тим, що 5 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 120000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 15,1% річних. З метою забезпечення вказаного зобов'язання між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме - житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,1 га на якій розміщений вказаний будинок, за адресою: АДРЕСА_1

26 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. було вчинено виконавчий напис № 2531, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на вказане вище майно, яке є предметом іпотеки, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором в сумі 116353 доларів США, що еквівалентно 930009 грн 53 коп.; заборгованості по відсотках - 61854 доларів США, що еквівалентно 494406 грн 29 коп., а також плата за вчинення виконавчого напису - 2500 грн. На підставі вказаного виконавчого напису Першотравневим ВДВС Чернівецького МУЮ відкрито виконавче провадження.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню оскільки його вчинено нотаріусом за відсутності безспірності стосовно заборгованості за кредитним договором, відсутності у відповідача пріоритету на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки через відсутність державної реєстрації відомостей про відступлення на користь ПАТ "Дельта Банк" прав за договором іпотеки, порушення строків для вчинення виконавчого напису, вважаючи, що стягнення здійснюється за період з 1 липня 2010 року по 23 липня 2013 року.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що сума заборгованості була безспірною, а нотаріусом при вчиненні виконавчого напису були дотриманні вимоги чинного законодавства є вірними.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд погодився з його висновками та, крім іншого виходив з того, що оскільки боржник ОСОБА_6 за договором майнової поруки після отримання вимог нового кредитора не заперечила щодо розміру заборгованості, у нотаріуса були підстави вважати про безспірність заборгованості. Отримавши разом із заявою на вчинення виконавчого напису зазначені в ній додатки (а.с.41-42) та при відсутності протягом тридцяти днів відомостей добровільного погашення заборгованості або висунення заперечень щодо її розміру чи заміни кредитора, у нотаріуса не було законних підстав для відмови у вчиненні виконавчого напису.

Згідно висновків апеляційного суду, посилання позивача як на незаконність виконавчого напису в частині порушення строків позовної давності при включенні до розміру заборгованості чергових сум поза трьохрічним строком спростовується умовами п.2.7 Основного договору, де визначений обов'язок позичальника сплачувати проценти по 20 число (включно) наступного місяця, та розрахунком заборгованості станом на 23 липня 2013 року. Розмір заборгованості на час повідомлення майнового поручителя не включав у себе суми поза строком на право пред'явлення вимоги, а стосувався заборгованості, яка не була погашена у визначений договором строк до 20 липня того ж року. Включення цієї суми до виконавчого напису від 26 вересня 2013 року є виключно з причин дотримання нотаріусом спливу передбаченого вищевказаними актами тридцятиденного строку з часу повідомлення іпотекодавця, тобто є посвідченням наявної заборгованості станом на 23 липня 20103 року.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що 5 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 120000 доларів США строком на 36 місяців з процентною ставкою 15,1% річних. Дата повернення кредиту 4 вересня 2011 року.

З метою забезпечення вказаного зобов'язання між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме - житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій розміщений вказаний будинок, за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 вказаного іпотечного договору, у зв'язку з порушенням або невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки зокрема шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Згідно акту приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ, на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк" від 30 червня 2010 року, право вимоги за кредитним договором від 5 вересня 2008 року, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_9 перейшло до ПАТ "Дельта Банк".

Згідно пунктів 1.7, 4.1-4.3 договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року та акту приймання-передачі до нього (а.с.62), до Дельта Банку як нового кредитора перейшло право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, іпотеки тощо, що існували у попереднього кредитора (Укрпоромбанку) на момент переходу цих прав, що не суперечило п.1 ч.І ст. 512, ст. 513- 514, 516 ЦК України.

Станом на 23 липня 2013 року позичальником взяті на себе зобов"язання по кредитному договору не виконані.

Відповідно до кредитного договору - строком повернення кредиту була визначена дата 4 вересня 2011 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. за заявою АТ "Дельта Банк" 26 вересня 2013 року вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 5 вересня 2008 року, зареєстрований в реєстрі №2531, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 116353 доларів США, що еквівалентно 930009,53 грн; заборгованості по відсотках - 61854 долара США, що еквівалентно 494406,29 грн, а також плата за вчинення виконавчого напису - 2500 грн.

В матеріалах справи наявні досудові вимоги, адресовані як ОСОБА_6, так і ОСОБА_9, датовані 21 серпня 2013 року із зазначенням суми простроченої заборгованості і попередженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса в разі незадоволення претензії банку (а.с.54, 55).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, як на підставу позову вказувала на недотримання при його вчиненні положень ст. 88 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон).

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (z0282-12) , нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) , передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Розмір заборгованості в сумі 1424415,82 грн, який 21 серпня 2013 року пропонувався для добровільного погашення, та повідомлення майновому поручителю про заміну кредитора (а.с.54), що підтверджується відправленням поштової кореспонденції того ж дня на її адресу (а.с.63-64), є аналогічним розміру заборгованості, за яким 26 вересня 2013 року вчинений виконавчий напис.

В силу ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Боржник ОСОБА_6 за договором майнової поруки після отримання вимог нового кредитора не заперечила щодо розміру заборгованості, тому у нотаріуса були підстави вважати про безспірність заборгованості.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що отримавши разом із заявою на вчинення виконавчого напису зазначені в ній додатки (а.с.41-42) та при відсутності протягом тридцяти днів відомостей добровільного погашення заборгованості або висунення заперечень щодо її розміру чи заміни кредитора, у нотаріуса не було законних підстав для відмови у вчиненні виконавчого напису.

Доводи позивача на незаконність виконавчого напису в частині порушення строків позовної давності при включенні до розміру заборгованості чергових сум поза трьохрічним строком спростовується умовами п.2.7 Основного договору, у якому визначений обов'язок позичальника сплачувати проценти по 20 число (включно) наступного місяця, та розрахунком заборгованості станом на 23 липня 2013 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку тим обставинам, що розмір заборгованості на час повідомлення майнового поручителя не включав у себе суми поза строком на право пред'явлення вимоги, а стосувався заборгованості, яка не була погашена у визначений договором строк до 20 липня того ж року. Включення цієї суми до виконавчого напису від 26 вересня 2013 року є виключно з причин дотримання нотаріусом спливу передбаченого вищевказаними актами тридцятиденного строку з часу повідомлення іпотекодавця, тобто є посвідченням наявної заборгованості станом на 23 липня 20103 року.

За таких обставин обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сума заборгованості була безспірною, а нотаріусом при вчиненні виконавчого напису були дотриманні вимоги чинного законодавства є вірними.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.