Пунктом 1 угоди передбачено, що предметом угоди є сукупність організаційних, технічних, юридичних та будь-яких інших дій, що необхідні для успішного проведення виборчої кампанії на виборах народних депутатів до Верховної Ради України за мажоритарним одномандатним округом, визначеним у територіальних межах міста Конотоп і Конотопського району Сумської області (в подальшому "Округ") в інтересах ОСОБА_3

Постановою Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 утворено одномандатний виборчий округ № 160: Центр - місто Шостка. Межі: міста Конотоп, Шостка, частина Конотопського (виборчі дільниці № № 590179, 590180, 590200, 590207, 590208), частина Кролевецького (виборчі дільниці № № 590275, 590279, 590281, 590285, 590286, 590289, 590290, 590292-590294), частина Шосткинського (виборчі дільниці № № 590675-590678, 590689-590693, 590700-590703) районів.

30 липня 2012 року під № 5028 Центральною виборчою комісією зареєстровано його заяву як кандидата в народні депутати України за одномандатним виборчим округом № 160.

03 серпня 2012 року під № 147 Центральною виборчою комісією прийнято рішення про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України за вказаним вище округом.

Згідно п. 2.1.2 угоди про спільну діяльність від 18 січня 2012 року відповідач зобов'язався при реалізації проекту, зокрема забезпечити всебічну та повну допомогу та підтримку позивачу при реалізації положень даної угоди та проведенні усього комплексу передвиборчої кампанії в цілому; організаційно-технічне супроводження питань позивача, пов'язаних із предметом даної угоди та передвиборчої кампанії, залучення осіб для роботи у передвиборчому штабі, агітаційних групах та виборчих комісіях у якості спостерігачів та довірених осіб; здійснювати усі інші необхідні дії для успішного проведення виборчої кампанії позивача в окрузі, що направлені на обрання позивача та прийняття рішення Центральної виборчої комісії про обрання позивача народним депутатом в окрузі у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п. 3.2 договору про спільну діяльність від 18 січня 2012 року ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_5 для успішного, ефективного та своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань грошову винагороду в розмірі 12 105 000 грн.

Пунктом 3.3 встановлено, що оплата здійснюється у три етапи: перший авансовий платіж до 20 січня 2012 року в розмірі 2 421 000 грн; другий авансовий платіж у розмірі 3 631 500 грн; третій авансовий платіж у розмірі 6 052 500 грн сплачується відповідачу після успішного проведення виборчої кампанії позивача та обрання позивача народним депутатом округу у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п. 3.4 платежі та факт виконаних зобов'язань підтверджується розписками сторін.

ОСОБА_5 вищевказані кошти отримав своєчасно, крім того, третій авансовий платіж був отриманий відповідачем до закінчення виконання своїх зобов'язань згідно угоди, що підтверджується розпискою від 21 травня 2012 року.

Але згідно протоколу від 08 листопада 2012 року Центральної виборчої комісії "Про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 160" на виборах 28 жовтня 2012 року народним депутатом України обрано ОСОБА_8, 1967 року народження, який одержав більшу відносно інших кандидатів у народні депутати України голосів виборців, які балотувалися в одномандатному виборчому окрузі № 160, а саме: 23 202 (двадцять три тисячі двісті два).

Наведене свідчить, що ОСОБА_5 не забезпечив успішність виборчої кампанії та перемогу позивача за округом № 160 на виборах народних депутатів 28 жовтня 2012 року.

Пунктом 4.1 угоди про спільну діяльність від 18 січня 2012 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, винна сторона компенсує іншій стороні понесені витрати в повному обсязі та сплачує неустойку в розмірі 1 200 000 грн у тридцяти денний строк.

ОСОБА_5 добровільно грошові кошти не повернув.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_5 отримані ним кошти в розмірі 1 000 000 дол. США, що станом на 22 вересня 2014 року згідно курсу НБУ еквівалентно 13 434 133 грн.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 12 951 220 грн згідно угоди про сумісну діяльність від 18 січня 2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду Сумської області від 2 грудня 2014 року та залишити в силі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарга підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із незабезпечення відповідачем успішної виборчої компанії та перемогу позивача в одномандатному виборчому окрузі № 160 на виборах 28 жовтня 2012 року народним депутатом України, ненадання доказів виконання робіт згідно договору про спільну діяльність, що є підставою для стягнення коштів отриманих за розписками в якості винагороди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із безпідставності заявлених позовних вимог.

Проте повністю погодитися з таким висновками апеляційного суду не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 18 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну діяльність.

Пунктом 1 договору передбачено, що предметом договору є сукупність організаційних, технічних, юридичних та будь-яких інших дій, що необхідні для успішного проведення виборчої кампанії на виборах народних депутатів до Верховної Ради України за мажоритарним одномандатним округом, визначеним у територіальних межах міста Конотоп і Конотопського району Сумської області (в подальшому "Округ") в інтересах ОСОБА_3

Пунктом 3.3. цього договору встановлено, що оплата здійснюється у три етапи: перший авансовий платіж до 20 січня 2012 року в розмірі

2 421 000 грн; другий авансовий платіж в розмірі 3 631 500 грн; третій авансовий платіж в розмірі 6 052 500 грн сплачується відповідачу після успішного проведення виборчої кампанії позивача народним депутатом округу у відповідності до діючого законодавства.

Згідно п. 3.4 договору платежі та факт виконаних зобов'язань підтверджується розписками сторін.

Судами попередніх інстанцій оглянуто оригінал розписки від 21 травня 2012 року, складеної відповідачем про отримання ним від позивача станом на 21 травня 2012 року коштів в розмірі 1 000 000 дол. США згідно договору про спільну діяльність від 18 січня 2012 року.

При цьому, представники відповідача факт отримання коштів від позивача на виконання договору про спільну діяльність від 18 січня 2012 року згідно вказаної вище розписки не заперечували.

Пунктом 2.1.2 договору про спільну діяльність від 18 січня 2012 року передбачено, що відповідач зобов'язався при реалізації проекту забезпечити:

- всебічну та повну допомогу на підтримку позивачу при реалізації положень даного договору та проведенні усього комплексу передвиборчої компанії в цілому;

- організаційно-технічне супроводження питань позивача, пов'язаних із предметом даної угоди та передвиборчої кампанії позивача в окрузі;

- безпосереднє представництво інтересів позивача та участь у передвиборчій кампанії, залучення осіб до роботи у передвиборчому штабі, агітаційних групах та виборчих комісіях у якості спостерігачів та довірених осіб;

- здійснювати усі інші необхідні дії для успішного проведення виборчої кампанії позивача в окрузі, що направлені на обрання позивача та прийняття рішення Центральної виборчої комісії про обрання позивача народним депутатом в окрузі у відповідності до діючого законодавства.

04 травня 2012 року у газеті Голос України № 81 та Урядовий кур'єр № 79 опубліковано інформацію про прийняття Центральною виборчою комісією Постанови від 28 квітня 2012 року № 82 "Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя".

Вказаною Постановою у відповідності до додатку № 18 до Постанови утворено одномандатний виборчий округ № 160: Центр - місто Шостка. Межі: міста Конотоп, Шостка, частина Конотопського (виборчі дільниці № № 590275, 590180, 590200, 590207, 590208), частина Кролевецького (виборчі дільниці № № 590275, 590279, 590285, 590286, 590289, 590290, 590292-590294), частина Шосткинського (виборчі дільниці № № 590675-590578, 590689-590693, 590700-590703) районів.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір про спільну діяльність укладено 18 січня 2012 року, а постанова Центральної виборчої комісії № 18 "Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя" прийнята 28 квітня 2012 року та оприлюднена 04 травня 2012 року, інформація, до якого саме одномандатного округу увійдуть місто Конотоп та Конотопський район, станом на момент укладення угоди відома не була.

Відповідну заяву ОСОБА_3 про самовисування кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 160 на виборах народного депутата України 28 жовтня 2010 року Центральною виборчою комісією зареєстровано 30 липня 2012 року під № 5028.

Постановою Центральної виборчої комісії № 147 від 03 серпня 2012 року "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування" ОСОБА_3 внесено до переліку кандидатів у народні депутати України за одномандатним виборчим округом № 160.

Згідно з ч. 3 ст. 77, п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України організація і порядок виборів народних депутатів України визначаються виключно законами України, які приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй.

Народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборного права шляхом таємного голосування.

Вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою (ч. ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України").

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (254к/96-ВР) .

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (435-15) .

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом договору про спільну діяльність, укладеного сторонами по справі 18 січня 2012 року, є сукупність організаційних, технічних, юридичних та інших дій, необхідних для успішного проведення виборчої кампанії по виборах народних депутатів України по мажоритарному одномандатному округу у територіальних межах м. Конотоп та Конотопського району в інтересах ОСОБА_3, відтак умови цього договору не можуть суперечити вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

Відповідно до частин 1, 2, 8 ст. 48 цього Закону (в редакції чинній у спірний період) партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані в загальнодержавному окрузі, кандидат у депутати в одномандатному окрузі зобов'язані відкрити рахунок свого виборчого фонду не пізніш як на десятий день з дня реєстрації Центральною виборчою комісією.

Виборчий фонд кандидата у депутати в одномандатному окрузі має один поточний рахунок, на який надходять кошти для фінансування передвиборної агітації. Підставою для відкриття поточного рахунку виборчого фонду є копія рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидата у депутати в одномандатному окрузі.

Кандидат у депутати в одномандатному окрузі відкриває поточний рахунок виборчого фонду в установі банку України, яку визначає на свій розсуд, за місцезнаходженням окружної виборчої комісії. Партія та кандидат у депутати в одномандатному окрузі мають право відкрити відповідні рахунки виборчого фонду тільки в національній валюті.

Витрачання коштів з поточних рахунків виборчого фонду здійснюється в безготівковій формі.

Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України (254к/96-ВР) та законам України.

Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на забезпечення ведення передвиборної агітації відповідно до цього Закону, коштів виборчих фондів партій, кандидатів у депутати в одномандатних округах. Кандидати у депутати, зареєстровані у загальнодержавному окрузі, можуть здійснювати передвиборну агітацію за кошти виборчого фонду партії. Використання власних коштів кандидатів у депутати чи коштів з інших джерел для проведення передвиборної агітації, у тому числі з ініціативи виборців, забороняється. (частини 1, 6 ст. 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України").

Проте, всупереч ст. ст. 204, 629 ЦК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що угода про спільну діяльність від 18 січня 2012 року не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв'язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України (435-15) наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

При цьому, в ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Проте наведені вище положення законодавчих актів та обставини справи, суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 10, 212, 316 ЦПК України не врахував, доводи та заперечення сторін належним чином не перевірив докази, які б підтверджували факт здійснення відповідачем ОСОБА_5 діяльності та виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами договору. Крім того, судом не з'ясовано за що виплачені кошти та на що витрачені, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України.

Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, згідно вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційної інстанцій не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.