за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_3. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення їх дочкою повноліття. Також просила стягнути із відповідача аліменти на себе у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення їх дочкою трьох років.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23 травня 2015 року між нею та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають неповнолітню дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З травня 2016 року вони з відповідачем фактично припинили шлюбні відносини та проживають окремо. Дочка проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні, відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги. На даний час знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та не має іншого доходу, крім допомоги на дитину, у зв'язку з чим просить задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з

13 червня 2016 року до досягнення доньки ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13 червня 2016 року і до досягнення донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць піддано негайному виконанню.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2016 року рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити оскаржувані судові рішення, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Установлено, що 23 травня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 23 травня 2015 року серія НОМЕР_1 (а. с. 5).

Згідно свідоцтва про народження від 10 листопада 2015 року, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 6).

На момент звернення з позовом до суду сторони проживали окремо, а їх неповнолітня дочка проживає з ОСОБА_3 та знаходиться на її утриманні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Проте з висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197, 274 СК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень в достатньому обсязі не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд першої інстанції не врахував, що позивачка не працює, виховує дитину, не встановив і не зазначив у рішенні розмір доходів відповідача, не витребував і не перевірив відповідних документів, які підтверджують доходи останнього та належним чином не вмотивував свого висновку щодо розміру аліментів, не з'ясував чи надає відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу. У свою чергу, сторони не надали доказів, що відповідач має постійне місце роботи. Крім того, відповідач посилався на те, що перебував в АТО зоні бойових дій, однак суд не з'ясував які доходи відповідачем отримано, що мають істотне значення для вирішення справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не перевірили всіх обставин справи, не оцінили всіх доказів, дійшли передчасного висновку про присудження аліментів саме у такому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що фактичні обставини належним чином не встановлені та не перевірені, ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначене вище порушення призвело до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.