розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елавус ЛТД", третя особа - ОСОБА_5, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату,

за заявою ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елавус ЛТД" про визнаня мирової угоди,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елавус ЛТД" (далі - ТОВ Фірма "Елавус ЛТД"), третя особа - ОСОБА_5, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 01 липня 2010 рокупо 17 січня 2014 працювала в ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" на посаді контролера КПП, а 17 січня 2014 року була звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП Україниза власним бажанням.

Відповідно до судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 березня 2014 року, який набрав чинності 17 квітня 2014 року, з ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5 365 грн 73 коп. Кошти у розмірі 5 365 грн 73 коп. були отриманні позивачем у повному обсязі лише 03березня 2015 року.

У зв'язку з тим, що на день звільнення, в порушення вимог ст. ст. 115- 116 КЗпП України, відповідач не виплатив належну позивачу заробітну плату, ОСОБА_4 просила стягнути з ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 41 922 грн 54 коп. та компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату з урахуванням індексу інфляції в розмірі 34 429 грн 45 коп.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 липня

2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за період затримки розрахунку з 18 січня 2014 року по 02 грудня 2015 року в розмірі 41 922 грн 54 коп. Стягнуто з ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" на користь ОСОБА_4 компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату станом на 02 грудня 2015 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 9 516 грн 66 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2016 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та ухвалою від 09 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У квітні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла спільна заява ОСОБА_4 та ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" про визнання мирової угоди у справі № 643/2337/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" про стягнення сум середнього заробітку за період затримки та компетенції за нараховану, але не виплачену заробітну плату, та постановити ухвалу про закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням ними мирової угоди від 23 березня 2017 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до положень ст. 334 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення процесуальних дій.

Згідно зі ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує розгляд справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі положень ст. ст. 115- 117, 233 КЗпП України, Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) , виходив з того, що ТОВ Фірма "Елавус ЛТД" не виплатило позивачу при звільненні належну та нараховану заробітну плату, не виконало вчасно судовий наказ Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 березня 2014 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що повний розрахунок із позивачем був проведений лише 03 грудня 2015 року. З позовом вона звернулася 01 березня 2016 року, тобто із дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України. А тому посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України, є безпідставними.

Про те повністю погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислив її шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів у періоді затримки, що суперечить змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що умови мирової угоди суперечать закону, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви сторін про визнання мирової угоди, з продовженням розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 205, 206, 334, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Відмовити ОСОБА_4та Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Елавус ЛТД" у задоволенні заяви про визнання мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елавус ЛТД", третя особа - ОСОБА_5, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату.