Маляренка А.В., Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником за довіреністю ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 листопада 2016 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 у якому просила визнати за ОСОБА_4, право власності на житловий будинок літ. 0-2 (заг. площе приміщень 100,5 кв. м); прибудова літ.о; прибудова літ.о; тераса літ. о2; погріб літ.пг; сарай літ.Е; сарай літ.М; вбиральня літ.Н; паркан № 11; паркан № 14, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування вказала, що вона, є власницею 51/100 частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на частину будинку набула відповідно норм чинного законодавства. Зазначила, що будинок придбавала із самочинно збудованими спорудами попереднього власника, ОСОБА_7

За роки проживання у відповідній будівлі, нею і її чоловіком було побудовано другий поверх у приватній власності. Відповідач по справі, є власницею 49/100 частини відповідного будинку, меншої його частини, позивачка вказує у позові, що на даний час, сусіди не визнають право власності на самочинно прибудовані споруди, а саме ОСОБА_5 перешкоджає оформленню права власності на дані об'єкти, а тому виявляється неможливим узаконити дані будівлі у позасудовому порядку через уповноважені законом органи.

Додатково, позивачкою було добудовано такі об'єкти: прибудова літ. о1, тераса літ. о2. Для реєстрації даних об'єктів, у процесі розгляду справи, було викликано техніка та виготовлено нову технічну документацію ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості" на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4, право власності на житловий будинок літ. 0-2 (заг. площею приміщень 100,5 кв. м); прибудова літ. о; прибудова літ. о 1; тераса літ. о2; погріб літ. пг; сарай літ. Е; сарай літ. М; вбиральня літ. Н; паркан № 11; паркан № 14, що знаходяться за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Запорізької областівід 24 листопада 2016 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 січня 2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, подану представником за довіреністю ОСОБА_6, просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ