розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, Луцький міський відділ Головного управління Національної поліції у Волинській області, про визначення способів участі батька у вихованні дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, від яких у них народилося троє дітей, які після розірвання між ними відносин, залишилися проживати разом із відповідачкою.

Позивач зазначав, що ОСОБА_5 чинить йому перешкоди у побаченні з дітьми, що призвело до звернення до служби у справах дітей Луцької міської ради Волинської області. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради було визначено систематичні його побачення з дітьми. Однак ОСОБА_5 належним чином на вказане рішення не відреагувала та продовжує чинити йому перешкоди у зустрічах з дітьми та їх вихованні.

Позивач ОСОБА_4, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд зобов'язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми; встановити йому такі способи участі у їх вихованні та спілкуванні: супровід дітей до навчальних закладів упродовж навчального року з 7 год. 30 хв. кожного понеділка, середи, п'ятниці з місця реєстрації їх проживання АДРЕСА_1); щовівторка та щочетверга з 14 год. по 20 год. - за межами місця реєстрації їх проживання без присутності матері дітей ОСОБА_5 та її родичів, забираючи їх з адреси реєстрації проживання АДРЕСА_1) або з навчальних закладів; з 18 год. п'ятниці і до 18 год. неділі по непарних тижнях року за межами місця реєстрації їх проживання без присутності матері дітей ОСОБА_5 та її родичів, забираючи їх з адреси реєстрації їх проживання АДРЕСА_1); спільний відпочинок з дітьми під час літніх канікул протягом 45 днів поза межами місця реєстрації їх проживання, забираючи їх з адреси реєстрації проживання АДРЕСА_1); спільний відпочинок з дітьми у період інших канікул протягом 10 днів поза межами місця реєстрації їх проживання, забираючи їх з адреси реєстрації проживання АДРЕСА_1); у випадку хвороби дітей (чи будь-кого з них), якщо це припало на вихідні дні зустрічей дітей з батьком, визначити, що зустрічі переносяться на наступний найближчий парний тиждень, коли діти будуть здорові.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Встановлено ОСОБА_4 порядок участі у спілкуванні з малолітніми дітьми та у їх вихованні: супровід дітей до навчальних закладів протягом навчального року щопонеділка, середи і п'ятниці; щовівторка та щочетверга з 14 год. до 18 год. без присутності матері ОСОБА_5 та інших осіб; з 18 год. п'ятниці до 18 год. неділі І, ІІІ тижня місяця без присутності матері ОСОБА_5 та інших осіб; спільний відпочинок із дітьми у період літніх канікул протягом 21 дня без присутності матері ОСОБА_5 та інших осіб; спільний відпочинок із дітьми у період інших канікул протягом 10 днів без присутності матері ОСОБА_5 та інших осіб. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині усунення перешкод зі сторони відповідача у його спілкуванні з малолітніми дітьми та їх вихованні є обґрунтованими. Разом із цим, визначаючи спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей, суди прийняли до уваги висновок служби у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, оскільки він відповідає інтересам дітей.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.