Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської міської ради Департаменту житлового господарства та інфраструктури, Міського комунального підприємства ремонтно-будівельного управління № 1 Львівської міської ради про стягнення невиплаченої заробітної плати, за касаційною скаргою Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути 62 244 грн 48 коп. невиплаченої заробітної плати за період з листопада 2013 року по 10 березня 2013 року.

Свої вимоги мотивує тим, що з 02 квітня 1973 року працював у міському комунальному підприємстві РБУ-1 Львівської міської ради. Згідно наказу № 1 від 10 березня 2015 року був звільнений з займаної посади за власним бажанням.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року стягнуто на його користь заробітну плату за період з 01 листопада 2010 року по 01 листопада 2013 року.

Просив стягнути з відповідачів невиплачену заробітну плату за період з листопада 2013 року по 10 березня 2013 року в сумі 62 244 грн 48 коп.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з міського комунального підприємства ремонтно-будівельного управління № 1 Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 заборгованість по не виплаченій заробітній платі в сумі 62 244 грн 48 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави передбачені ч. 4 ст. 7 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, для стягнення з міського комунального підприємства ремонтно-будівельного управління № 1 Львівської міської ради на користь позивача 62 244 грн 48 коп. невиплаченої заробітної плати за період з листопада 2013 року по 10 березня 2015 року.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради відхилити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.