розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Житлогосп" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за квартирну плату, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року,

У травні 2015 року Комунальне підприємство "Житлогосп" (далі - КП "Житлогосп") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за квартирну плату.

На обґрунтування вимог КП "Житлогосп" посилалося на те, що позивач є балансоутримувачем житлових будинків м. Олександрії Кіровоградської області, згідно із рішенням Олександрійської міської ради від 23 листопада 2010 року № 29 та надавало населенню послуги по обслуговуванню будинків та прибудинкових територій.ОСОБА_2 є власником та мешканцем квартири загальною площею 54,27 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Балансоутримувачем вказаного будинку є позивач.

Відповідно до ст. 11 ЦК України між боржником та підприємством виникли цивільні права та обов'язки, що підтверджується оформленим за вказаною адресою особистого рахунку НОМЕР_1.

КП "Житлогосп" зазначало, що станом на 31 жовтня 2015 року відповідачі мають заборгованість по квартирній платі у сумі 4 027 грн 10 коп. На неодноразові звернення підприємства щодо погашення заборгованості ніяких дій зі сторони боржника вчинено не було, тому позивач просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за квартирну плату у сумі 4 027 грн 10 коп.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року, позов КП "Житлогосп" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП "Житлогосп" заборгованість станом на 31 жовтня 2015 року за квартирну плату за особовим рахунком НОМЕР_1 у сумі по 1 342 грн 37 коп. з кожного. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що відповідно до договору міни від 02 лютого 2000 року серії АВІ № 372733 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до довідки, яка видана КП "Житлогосп", у вказаній квартирі проживають ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 На ім'я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.

Згідно із рішенням Олександрійської міської ради від 23 листопада 2010 року № 29 КП "Житлогосп" приступило до обслуговування взятого на баланс житлового фонду з 01 грудня 2010 року.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2013 року у прийнятті заяви КП "Житлогосп" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за квартирну плату на суму 2 201 грн 36 коп., яка виникла станом на 01 листопада 2013 року, відмовлено.

Також встановлено, що між сторонами не укладено письмового договору на утримання будинку та прибудинкової території, однак позивач надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідачі користувалися зазначеними послугами.

Відповідно до довідки КП "Житлогосп" відповідачі як споживачі послуг за вказаною адресою свого обов'язку по своєчасній оплаті вартості житлово-комунальних послуг не виконували, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2015 року становить 4 027 грн 10 коп.

Згідно із звітом КП "Житлогосп" про виконані роботи за період з 01 жовтня 2011 року - 30 березня 2015 року, 01 жовтня 2011 року - 31 січня 2016 року на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1, надані послуги: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, зливної каналізації, поточний ремонт покрівлі, обслуговування димовентиляційнихканалів, освітленнямісцьзагального користування, прибирання прибудинкової території, вивезення та утилізація твердих побутових відходів і негабаритних відходів та інше.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Згідно із п. 1 ч. 1, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачі порушили свої зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, якими вони фактично користувалися, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з останніх вказаної заборгованості. При цьому, відсутність договору між сторонами на надання житлово-комунальних послуг не дає права на звільнення споживачів від оплати спожитих комунальних послуг.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.