Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ", про захист прав споживача та відшкодування шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 16 грудня 2013 року у ТОВ "Сав-Дістрибьюшн" в магазині "Фокстрот" за адресою: м. Київ, вул. Горького, 50, був придбаний комп'ютер LENOVO Моноблок вартістю 20 899,90 грн. На другий день після придбання виявилися проблеми у роботі комп'ютера, оскільки він почав самостійно вимикатися або перезавантажуватися після 10-20 хвилин роботи. У зв'язку з цим позивач, звернувся до магазину "Фокстрот" з проханням усунути проблему у роботі комп'ютера. Роботу комп'ютера не було налагоджено, у зв'язку з чим продавець порадив звернутися до сервісного центру.

Із зазначеного часу і до вересня 2014 року позивач більше п'яти разів був у сервісному центрі, звертаючись до працівників сервісного центру, проте вирішити проблему із непрацюючим комп'ютером так і не зміг. У сервісному центрі відмовляли з тих підстав, що у позивача не має чеку, а також гарантійної книжки, наявність якої є умовою гарантійного ремонту виробу, а у магазині стверджували, що чеку достатньо і не надавали необхідних документів.

17 вересня 2014 року позивач в черговий раз звернувся до підрозділу ТОВ "МТІ" - сервісного центру LENOVO "Технічний центр МТІ" за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 134, про недоліки придбаного комп'ютера і просив здійснити його гарантійний ремонт. Сервісний центр знову відмовив, але після неодноразових наполягань вимушений був видати акт від 17 вересня 2014 року про відмову у гарантійному ремонті комп'ютера, в якому зазначив, що комп'ютер вироблено 20 липня 2013 року, гарантійний ремонт на нього закінчується 19 липня 2014 року; умовою приймання виробу для гарантійного обслуговування у даному випадку є наявність документу, в якому вказана модель, серійний номер виробу, дата його продажу і штамп магазину.

Після тривалого спілкування між продавцем, сервісним центром і позивачем, на вимогу ОСОБА_6, 27 січня 2015 року був складений повторний акт про відмову у гарантійному ремонті комп'ютера, в якому зазначено, що в наданих документах відсутній серійний номер виробу, а також, що відповідно дати продажу 16 грудня 2013 року період гарантійного обслуговування закінчився 15 грудня 2014 року.

У лютому 2015 року на прохання позивача та за його кошти сервісний центр здійснив діагностику виробу, про що 24 лютого 2015 року був складений акт, згідно якого для ремонту комп'ютера необхідно замовити і замінити деталь. Строк ремонту встановлено у 24 дні.

Оскільки протягом дії гарантійного ремонту з 17 вересня 2014 року продавець не забезпечив позивачу ні гарантійного ремонту виробу, ні заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у нього, позивач просив стягнути з ТОВ "Сав Дістрибьюшн" 60 636,28 грн вартості придбаного комп'ютера, зважаючи на те, що вартість вищевказаного комп'ютера станом на 16 грудня 2013 року складала 20899,90 грн, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (7,993 грн - 100 доларів США) становило 2 614,76 доларів США. Станом на 20 березня 2015 року за курсом Національного банку України (23,19 грн - 100 доларів США) 2 614,76 доларів США становить 60 636,28 грн.

Крім того позивач посилався на те, що 17 вересня 2014 року сервісний центр відмовив позивачу у гарантійному ремонті комп'ютера, а продавець відмовив надати йому необхідні документи або замінити комп'ютер на такий же або на аналогічний, тому просив стягнути з ТОВ "Сав - Дістрибьюшн" неустойку у розмірі 38 454,16 грн за період з 17 вересня 2014 року по 20 березня 2015 року, а також моральну шкоду в сумі 50 000 грн, зазначивши, що дії відповідача є незаконними.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сав-Дістрибьюшн" на користь позивача 59 683,41 грн вартості придбаного товару - комп'ютеру LENOVO Моноблок. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність недоліків товару, придбаного за вказаним договором купівлі-продажу від 16 грудня 2013 року, а тому цей договір належить розірвати та стягнути з продавця вартість товару. ТОВ "Сав - Дістрибьюшн" не надало суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності істотних недоліків комп'ютера. Вартість придбаного позивачем 16 грудня 2013 року комп'ютеру становила 20 899 грн 90 коп., що за офіційним курсом Національного банку України 7,993 грн за 100 доларів США складало 2 614,76 доларів США. Станом на 21 вересня 2015 року за курсом НБУ 2 614,76 доларів США становить 59 683, 41 грн. ( 2 614,76 х 21,64).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 59 683,41 грн вартості придбаного товару.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки місцевий суд виходив з того, що гарантійний ремонт придбаного позивачем комп'ютеру не здійснювався у зв'язку з відсутністю необхідної деталі для ремонту. За наслідками звернення позивача до ТОВ "МТІ" своєчасно був складений акт від 24 лютого 2015 року на компенсацію вартості виробу, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її відшкодування, оскільки позивачу не було завдано шкоди, небезпечної для життя і здоров`я, що в силу вимог ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та вважав їх законними і обґрунтованими.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що 16 грудня 2013 року у ТОВ "Сав - Дістрибьюшн" в магазині "Фокстрот" за адресою: м. Київ, вул. Горького, 50, позивачем був придбаний комп'ютер LENOVO Моноблок, що підтверджено копією фіскального чеку.

Позивач сплатив відповідачу 20 899 грн 90 коп.

Згідно пояснень позивача придбаний комп'ютер мав недоліки.

17 вересня 2014 року позивач звернувся до офісного центру LENOVO з моноблоком, де на його вимогу був наданий акт про відмову в гарантійному ремонті, згідно якого умовою приймання виробу в гарантійне обслуговування є наявність документа, де вказано модель, серійний номер виробу, дата продажу і штамп магазину.

27 січня 2015 року до сервісного центру LENOVO звернувся представник позивача з вказаним моноблоком і надав чек магазину "Фокстрот", де зазначена дата продажу 16 грудня 2013 року. Оскільки на чеку був відсутній сервісний номер виробу, позивачу було відмовлено в прийнятті на гарантійний ремонт, а виріб було прийнято на прохання споживача на визначення гарантійності. На прохання споживача був виданий акт про два його звернення 17 вересня 2014 року та 27 січня 2015 року.

30 січня 2015 року сервісний центр отримав в електронному вигляді інформацію від виробника про те, що виробник подовжив гарантійний термін на вказаний виріб і відповідно на проведення гарантійного ремонту виробу, після чого була проведена діагностика і замовлено необхідну для ремонту деталь.

24 лютого 2015 року стало відомо, що дата надходження деталі невизначена і сервісний центр за узгодженням з позивачем склав акт на компенсацію вартості товару.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про доведення позивачем факту наявності істотних недоліків товару, придбаного за вказаним договором купівлі-продажу від 16 грудня 2013 року, що є підставою для стягнення з продавця вартості товару.

Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Статтею 8 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості.

Так, згідно частини 1 вказаної статті, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно частини 7 вказаної статті, під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості на час купівлі.

При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК України).

Вирішуючи даний спір та дійшовши висновку про доведеність факту наявності у придбаному позивачем товарі істотних недоліків, суди попередніх інстанцій не перевірили доказів, якими такий факт підтверджується, та не надали їм належної оцінки на предмет належності і допустимості, не врахували, що істотні недоліки, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) може підтверджуватись за необхідності висновком експертизи.

В ході розгляду даної справи місцевим та апеляційним судом не дотримано вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надано належну оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності, не роз'яснено сторонам їх права та обов'язки щодо доказування та подання доказів на підтвердження тих обставин і заперечень, на які вони посилаються, зокрема право заявити клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи для встановлення істотних недоліків придбаного позивачем товару, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця).

Дійшовши висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 59 683,41 грн вартості придбаного товару, суди попередніх інстанцій виходили з того, що його вартість - 20 899,90 грн на момент придбання була еквівалентна 2 614,76 доларам США, що в свою чергу, з перерахунку курсу долара США до гривні, станом на 21 вересня 2015 року за офіційним курсом Національного банку України становить 59 683,41 грн.

Разом з тим, судами не мотивовано таких висновків і розрахунків щодо визначення вартості товару з прив'язкою до курсу долара США, не враховано та не надано оцінки тим обставинам, що товар придбаний позивачем саме у гривні, не встановлено чи підвищилась ціна на товар відносно його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, чи не відбулось зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Не встановлено дійсної вартості товару, зокрема станом на 21 вересня 2015 року.

Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 38 454,16 грн за період з 17 вересня 2014 року до 20 березня 2015 року за 184 дні затримки гарантійного ремонту, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним судом, належним чином не мотивував свої висновки з посиланням на норми закону та докази, якими спростовуються доводи позивача щодо наявності правових підстав для стягнення неустойки за затримку гарантійного ремонту.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Суди попередніх інстанцій не виконали вимог ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надали мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зазначене вище свідчить про порушення судом як першої, так і апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, ухвалені судом першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до місцевого суду на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,