розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року,

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 885 грн 58 коп. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, у липні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 5-ти днів із дня отримання копії ухвали.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року зазначену апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.

У серпні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повторно подало апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати останню ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою, суддя апеляційного суду виходив із того, що апеляційну скаргу подано із пропущенням строку апеляційного оскарження і апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку із зазначенням причини його пропущення, проте, враховуючи, що апеляційна скарга залишалася без руху, після чого була повернута через неусунення недоліків, тому суддя вважав зазначені обставини неповажними причинами та наявними підстави для застосування ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

Однак із вказаними висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Зокрема, згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Зазначені положення закону порушені суддею апеляційного суду, який, отримавши апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року, відразу відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі та не виконав передбачених ч. 3 ст. 297 ЦПК України вимог щодо залишення без руху апеляційної скарги з наданням заявникові строку протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали для наведення інших підстав для поновлення строку.

За таких обставин помилковим є висновок судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

Такий висновок не може бути підставою для позбавлення заявника права на захист порушених прав, свобод та інтересів, оскарження судового рішення, як складової частини права на суд, передбаченого ст. 6 Європейської конвенції прав людини, враховуючи правові наслідки, передбачені п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала судді апеляційного суду - скасуванню з передачею до суду апеляційної інстанції питання про відкриття апеляційного провадження згідно зі ст. 342 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.