Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби України Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області, Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення", Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про визнання прилюдних торгів недійсними та скасування протоколу прилюдних торгів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, зазначивши на його обґрунтування, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2009 року стягнуто з неї на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") заборгованість за кредитним договором у розмірі 296 545 грн 45 коп. 05 жовтня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції в Закарпатській області (далі - ВДВС Свалявського РУЮ в Закарпатській області) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 15095168 з виконання виконавчого листа про стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним договором. 04 березня 2011 року державним виконавцем ВДВС Свалявського РУЮ в Закарпатській області під час здійснення примусового виконання виконавчого листа від 17 березня 2009 року № 2-196/09 складено акт опису й арешту житлового будинку № АДРЕСА_1, загальною площею 403,6 кв. м, який належить їй на праві власності. Постановою державного виконавця ВДВС Свалявського РУЮ в Закарпатській області від 14 жовтня 2011 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, який 21 жовтня 2011 року надіслав до ВДВС Свалявського РУЮ в Закарпатській області лист про проведення ним оцінки житлового будинку з надвірними спорудами у розмірі 634 969 грн без ПДВ та визначення початкової вартості майна на дату оцінки (20 листопада 2011 року) у розмірі 371 794 грн без ПДВ. Вартість земельної ділянки не визначена. 03 березня 2012 року начальником ВДВС Свалявського РУЮ подано заявку на реалізацію арештованого майна, в якій зазначено початкову вартість вказаного майна 371 794 грн без ПДВ. 14 березня 2012 року між ВДВС Свалявського РУЮ та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція") укладено договір № 6/060/12і про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна. Листом від 16 березня 2012 року за № 838/06 ПП "СП "Юстиція" повідомило сторін виконавчого провадження, що проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна призначено на 02 квітня 2012 року. У зв'язку з тим, що прилюдні торги не були проведені, актом державного виконавця ВДВС Свалявського РУЮ в Закарпатській області від 09 квітня 2012 року здійснено уцінку майна, яке передано на торги на 20 %, у зв'язку з чим вартість майна становила 297 435 грн 20 коп. Листом від 13 квітня 2012 року № 1301/06 ПП "СП "Юстиція" повідомило сторін виконавчого провадження, що повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна призначено на 28 квітня 2012 року зі знижкою його вартості на 20 %. Оскільки прилюдні торги не відбулися, то ПП "СП "Юстиція" листом від 11 травня 2012 року за № 1702/06 повідомило сторін виконавчого провадження про дату проведення повторних прилюдних торгів 31 травня 2012 року із зниженою вартістю майна на 10 %. За результатами повторних прилюдних торгів, які проводились 31 травня 2012 року, переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (далі - ТОВ "Ключове рішення"). Посилаючись на те, що прилюдні торги проведено з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (далі - Тимчасове положення), оскільки про проведення прилюдних торгів її повідомлено не було, вона не отримала звіту про оцінку арештованого майна, позивач просила визнати зазначені прилюдні торги недійсними та скасувати протокол про проведення прилюдних торгів.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області

від 29 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Останнім рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року скасовано рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2015 року, позов задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого майна - житлового будинку з надвірними прибудовами за адресою: АДРЕСА_1, проведені 31 травня 2012 року ПП "СП "Юстиція", протокол № 1-6/060/12.

Скасовано протокол проведення прилюдних торгів від 31 травня 2012 року № 1-6/060/12 про реалізацію житлового будинку з надвірними прибудовами за адресою: АДРЕСА_1, проведені ПП "СП "Юстиція".

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати останнє рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції виходив із того, що прилюдні торги проведені відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Тимчасового положення, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб оскарження та не можуть розглядатися у межах даної справи.

Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

Відповідно до ч. 5 ст. 58 вказаного Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Частиною 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону.

Частиною 5 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 7.1 Тимчасового положення, абз. 3 пп. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (z0865-99) , передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Таким чином, повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", п. п. 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, не може вважатися новою оцінкою у розумінні положень ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що на момент проведення прилюдних торгів (31 травня 2012 року) висновок про вартість майна (21 жовтня 2011 року) втратив чинність, так як із дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності пройшло 7 місяців і 10 днів; отримані від продажу житлового будинку кошти повною мірою борг не покрили.

Разом із тим апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин Закон України "Про іпотеку" (898-15) , враховуючи правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 18 листопада 2015 року № 6-28цс15 та від 30 березня 2016 року № 6-3004цс15.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону (1404-19) визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до ч. 1 ст. 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 44 вказаного Закону передбачено черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з ч. 8 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

У разі, якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

На підставі наявних у справі доказів апеляційний суд правильно установив, що державним виконавцем усупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) було передано на реалізацію предмет іпотеки (житловий будинок) в ході примусового виконання рішення суду про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, без належної перевірки необхідної обов'язкової умови для такої дії, а саме без належної перевірки факту відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути відповідне стягнення, тобто з порушенням порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що під час проведення публічних торгів було порушено вимоги ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" та п. п. 3.2, 3.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна, у результаті чого порушено права та законні інтереси боржника ОСОБА_3, тому наявні правові підстави для визнання прилюдних торгів недійсними та скасування протоколу прилюдних торгів.

Таким чином, задовольняючи указаний позов, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212- 215, 303, 304 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що висновки суду не відповідають вимогам законодавства та судовій практиці Верховного Суду України щодо чинності звіту про оцінку майна з урахуванням вищевказаного Тимчасового положення є помилковими, спростовуються змістом оскаржуваного рішення апеляційного суду, яке містить посилання на правові позиції Верховного Суду України, які узгоджуються з останніми правовими позиціями зі спірного питання, викладеними, зокрема у постановах від 27 квітня 2016 року № 6-54цс16 та від 01 червня 2016 року № 6-144цс16, згідно з якими відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Доводи касаційної скарги щодо перевірки факту відсутності у божника іншого майна спростовуються матеріалами справи та установленими апеляційним судом обставинами справи, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи не передбачено.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.