розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про зміну формулювання підстави звільнення з роботи; за зустрічним позовом Бориспільської районної державної лікарні ветеринарної медицини до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 16 листопада 2007 року вона працювала на посаді завідувача аптекою Бориспільської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - Бориспільська РДЛВМ). Наказом відповідача № 194 від 24 жовтня 2014 року на підставі інвентаризаційного акта № 3 від 28 липня 2014 року, наказу відповідача № 152 від 15 вересня 2014 року, доповідної записки аудиторної комісії від 15 вересня 2014 року її звільнено з роботи у зв'язку з втратою довіри відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Оскільки її звільнення з роботи було здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила внести зміни до зазначеного наказу та трудової книжки, змінивши формулювання підстави її звільнення з п. 2 ст. 41 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

У січні 2015 року Бориспільська РДЛВМ звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що з ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки посада завідувача аптечної установи міститься в переліку посад, з якими можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 зобов'язалась приймати, вести облік та зберігати передані їй під звіт препарати ветеринарної медицини. 28 липня 2014 року під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в аптеці виявлена нестача препаратів на суму 4 164,82 грн та препарати з простроченим строком придатності на суму 13 361,26 грн, а всього загальний розмір майнової шкоди, заподіяної Бориспільській РДЛВМ, становить 17 526,08 грн, однак ОСОБА_1 сплатила лише 1 928,05 грн.

Посилаючись на те, що відповідач відмовляється відшкодувати матеріальну шкоду у повному обсязі, просила стягнути із ОСОБА_1 15 598,03 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов Бориспільської РДЛВМ задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Бориспільської РДЛВМ матеріальну шкоду у розмірі 2 234,77 грн.

У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2015 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову у зустрічному позові.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 відноситься до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують матеріальні цінності, і з нею були укладені договори про повну матеріальну відповідальність. Внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків зі зберігання та ведення обліку препаратів, ОСОБА_1 допустила їх недостачу, прострочення придатності та порушила правила проведення операцій з матеріальними цінностями, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Задовольняючи позов Бориспільської РДЛВМ частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що нестача ветеринарних препаратів виникла у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх обов'язків щодо зберігання та ведення обліку препаратів. Оскільки ОСОБА_1 частково заподіяну нестачею шкоду відшкодувала, а чинним законодавством та договорами про повну матеріальну відповідальність між сторонами не передбачена матеріальна відповідальність за прострочення строку придатності препаратів, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь відповідача 2 234,77 грн.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2015 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2015 року залишити без змін.